|
Свида Василь Іванович
Свида Василь Іванович (1913—1989) — український скульптор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983), один із засновників закарпатської школи скульптури. Біографічні даніНародився 22 жовтня 1913 року із братом-близнюком Федором в селі Потокош Потконьовц Австро-Угорщини(тепер — Пацканьово Закарпатської області України), у родині 43-річного Івана Свиди та 41-річної Марії Гебур. Василь був восьмою, наймолодшою дитиною в сім'ї. Через п'ять років, у 1918-му, помирає батько. Родина Василя дуже важко переживала час злиднів і нужди, тому хлопчик пішов у школу тільки в 9 років. Він закінчив три класи церковної народної школи в рідному селі та однорічну господарську школу верховинського і полонинського господарства в селі Нижні Ворота. У 1930—1934 роках навчався у державній професійній школі з обробки дерева в селі Ясіня Підкарпатської Русі Чехословацької Республіки. Навчався з великим бажанням і старанністю. Особливо подобалось йому те, що в школі віддавали перевагу практичним заняттям. Та й теоретичні предмети викладалися вельми ґрунтовно. Після закінчення навчання працював різьбярем у приватних майстернях І. Павлишинця в м. Ужгород та А. Демчика в м. Мукачево. Заробітків у приватних майстернях ледве вистачало на харчі, і думати доводилося не так про творчість, як про виживання. У 1937 році у пошуках роботи виїхав до Праги. Кілька місяців був безробітним. З липня 1937 до липня 1945 року працював різьбярем у приватних професійних майстернях сакрального мистецтва «Брати Котрбови» (Брно, Прага). Безпосереднім наставником був молодший із братів — Герман Котрба, якого Свида вважав своїм учителем, а вже потім другом. У 1945 році після возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, Василь Свида повертається на батьківщину, де його зустрічає сліпа мати. У 1946 році бере участь у обласній художній виставці, на якій виставляє одразу вісім робіт. У 1947 році вперше взяв участь у республіканській та всесоюзній художніх виставках. Твір «Весна» з циклу «Пори року» експонувався у Третьяковській галереї. Йому вдалося увійти до числа перших членів Закарпатського відділення Спілки художників України, яку очолив А.Ерделі. З того часу В. Свида був постійним експонентом виставок — обласних (51), всеукраїнських (44), всесоюзних (21), зарубіжних (24), а також персональних та групових виставкових експозицій (18).  У 1949 році, перебуваючи на творчій базі Спілки художників СРСР «Майорі» на Ризькому узмор'ї, 35-річний холостяк Свида знайомиться із працівницею Будинку творчості Уляною Смоляковою. Через багато років він «дасться визвідати» про ту зустріч доньці Людмилі із притаманним йому гумором: «Коли я її побачив — біляву, усміхнену, у яскравому сонячному світлі,- сказав собі: Василю, ти пропав!…». Там же у Прибалтиці, 2 червня 1949 року Василь і Уляна взяли шлюб. Творчу роботу В. Свида поєднував суспільно-політичною діяльністю та педагогічною роботою. Він тричі поспіль обирався депутатом Верховної Ради УРСР(1951-1963), дев'ять скликань — депутатом Ужгородської міської Ради народних депутатів(1965—1985), багаторазово — членом Закарпатського обкому Компартії України, правлінь численних громадських організацій області та України. У 1951—1961 роках В. Свида очолював Закарпатську організацію Спілки художників України. Значну частину творчого життя художник віддав вихованню творчої молоді, спочатку в державній художній і художньо-ремісничій школі в Ужгороді (1945—1946), а згодом — в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (до 1949 року мало назву Ужгородське художньо-промислове училище), де щедро ділився майстерністю з майбутніми фахівцями художньої обробки дерева (1948—1976). Найвідомійші з учнів: 
У березні 1989 року захворів. Хвороба виявилась підступною і невиліковною. 19 квітня 1989 року Василь Свида помер. Похований в Ужгороді на кладовищі «Кальварія». Творча спадщинаВасиль Свида був неперевершеним скульптором у створенні жанрових композицій, зокрема з дерева. Його різьбярську майстерність (за словами Ярослава Свиди) майже ніхто не перевершив і практично не продовжив. Тематичну розмаїтість творчості В.Свиди можна охопити хіба такими місткими поняттями, як сучасність та історія. Перші твори сподобалися глядачу і привернули увагу критиків(«Поцілунок матері»,1946; «Мати годує дитину»,1946; «Гуцулка з конем»,1946; «Гуцулка»,1947). Більшість ранніх творів Свиди належить до одно-двофігурних, рідше-трифігурних статичних, фронтальних розгорнутих композицій, втілені у матеріалі просто й невимушено, з переконливою достовіррністю й опоетизуванням живих вражень, із характерним для майстра пластичним висловом та добротністю технічної проробки кожного сантиметра поверхні скульптури, вирубаної, за народним звичаєм. Поетика його образів виростає з уміння бачити прекрасне в повсякденній дійсності(" Вівчарі ", 1970; " Під дощем ", 1971). І все ж суть кращих творів художника полягає в їх надсюжетному значенні, за яким стоять і осягнення світу та міркування про сенс буття(" Поцілунок матері ", 1946; «А коні воду п'ють…»,1969; " З поля ",1981), і визначеність світогляду та життєвої позиції. Окремої уваги заслуговує звернення Свиди у 1950-1960-ті роки до кераміки: майоліки,теракоти і фарфору(" Секрет ",1955; " Дівчина із дзеркальцем ",1955; " Косар ",1955; " Над книжкою ",1958; " Поцілунок ", 1958; " Над колискою ",1957; « Танець-увиванець»,1956;). Василь Свида вважав, що працюючи в кераміці, він значно скоротить робочий процес. Адже митець до переведення твору в дерево завжди спочатку ліпив у глині модель. Керамічні роботи Свиди відзначаються специфічною пластичністю форми, округлою м'якістю силуету(" Гарячий день ", 1956; « Під парасолькою»,1962), розмаїттям варіантів композиції в межах однієї теми чи близьких, особливо ліричних(" Освідчення «,1955,1957). Переглядаючи роботи, важко повірити, що на підготовчих етапах Свида не використовував натуру, всі твори створювалися з пам'яті й враження митця. У роботах Василя Свиди відзеркалено життя Закарпаття: історія, образи сучасників, сім'я та побут. Твори Свиди змушують замислитися над духовним спадком народу, над зв'язком людини з природою. Підступаючи до скульптурних композицій В.Свиди, неначе вирушаєш у подорож навколо світу думок, мрій і почуттів автора. То помічаєш гру світла, а чи пластику переливання однієї форми в іншу. То уловлюєш виразність ліній силуету…починаєш сприймати притаманні скульптурі секрети підкорення матеріалу, простору і таємниці часу. Одним із напрямків творчих пошуків в пізніший період став скульптурний портрет, включений в жанрову композицію. Це такі відомі праці як „Знову в рідній хаті“(1976), „Моя сім'я“(1983). Вершиною творчості став грандіозний за змістом і виконавчою майстерністю горельєф „В сім'ї“ єдиний» (1978—1982), за який він у 1983 році був удостоєнний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.[2] Найкращий матеріал для Свиди — це дерево. У його художніх напрацюваннях знайшли відображення також портрети визначних діячів історії, народного господарства та культури і мистецтва Закарпаття як головні персонажі жанрових композицій: Микола Шугай (1972); Зрадником не буду! — І.Локота(1972); Творча розмова — І.Грабар, Й.Бокшай, А.Ерделі(1975); Закарпатські художники в гостях у А.Ерделі(1976); Листи Герою(1977); Зустріч. Герой Радянського Союзу Степан Вайда(1982). Ряд творів виконані в металі, гіпсі, епоксидній смолі, пластиліні: Хрест (1939); Мати-кореянка (1950); В шахті(1950); Збір підписів за мир в капіталістичній країні (1951); За мир (1952); Партизани (1953); Закарпаття(1959—1960); Опришки(1960) Моя сім'я (автобіографічна композиція) (1983) та інші. Збереження творчої спадщини в музеях, закладах культуриСьогодні твори Свиди зберігаються в таких музеях, закладах і організаціях, як:
Вшанування пам'ятіТелесюжети про майстраУ 2013 році журналіст Богдан Барбіл створив телесюжет для телеканалу «Рада» про Василя Свиду під назвою «Закарпатський Роден». Також у ефірі був телесюжет представлений загалу «Літописець історії краю. Василь Свида». М.Мартин створив відео сюжет до 100-річчя Василя Свиди, для програми «Час новин» телекомпанії М-студіо. Ювілейні вечори пам'яті митцяПісля смерті митця на честь вшанування його пам'яті до ювілейних дат було організовано ряд заходів. Так у 1993 році з нагоди 80-річчя від дня народження народного художника В. І. Свиди був проведений ювілейний вечір та виставки. У 1998 році з нагоди 85-річчя від дня народження народного художника В. І. Свиди відбувся вечір-портрет «Вдихнути душу в неживе» у новоствореній гімназії м. Ужгорода. З нагоди 90-річчя у 2003 році був проведений ювілейний вечір. 11.12.2012 затверджено план заходів щодо підготовки та проведення в Закарпатській області 2013 року — Року Василя Свиди та відзначення 100-річчя від дня його народження.  Підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» була видана поштова марка, присвячена 100-річчю з дня народження Василя Свиди. 22 жовтня 2013 року в м. Ужгороді в залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбувся ювілейний вечір та відкриття виставки творів Василя Свиди з нагоди його 100-річчя від дня народження. Ця виставка є наймасштабнішою. 14 листопада 2013 року в Національному музеї українського декоративного мистецтва в Києві відбулася виставка, присвячена 100-літньому ювілею Василя Свиди. 25 листопада 2013 року, в Закарпатському художньому інституті відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Митець воістину народний», присвячена 100-річчю від дня народження Василя Свиди. Меморіальна дошка24 жовтня 2017 року в Ужгороді на вул. Івана Фірцака, 6 відбулося урочисте відкриття і освячення меморіальної дошки на будинку, де жив і працював скульптор. Уже чверть століття існували ескізи і макети дошки, але тільки зараз, зокрема й завдяки меценатам, бронзовий знак створив заслужений художник України Михайло Михайлюк. Альбом «Василь Свида. Нетлінне»Альбом — одне з найширших джерел інформації про Василя Свиду. Тут зібрано дуже багато відомостей про життя, творчість, роботи митця.  Альбом виданий Всеукраїнським державним видавництвом «Карпати», головним редактором якого є Борис Кушнір, у 2015 році. На обкладинці альбому — скульптура Василя Свиди «Поцілунок матері». Відомо, що існує задум створення другої частини альбому, адже в одну книгу неможливо вмістити великий обсяг інформації, якою володіє родина художника. Нагороди, відзнаки та премії митця
Роботи
Примітки
ПосиланняВасиль Свида [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]ЛІТЕРАТУРА Небесник І. І. Творчість видатних художників Закарпаття. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2005.- 76 с.іл. ISBN 966-7838-90-0
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
