Аліса Бурбон-Пармська (1849—1935)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Аліса.

Аліса Бурбон-Пармська
італ. Alice di Borbone-Parma
Аліса Бурбон-Пармська Світлина Аліси до 1890 року
14-а велика герцогиня-консорт Тоскани (титулярно)
Початок правління:	11 січня 1868
Кінець правління:	17 січня 1908
Попередник:	Марія Антонія Бурбон-Сицилійська
Наступник:	Марія Крістіна Бурбон-Сицилійська
Дата народження:	27 грудня 1849(1849-12-27)[1][2]
Місце народження:	Парма
Дата смерті:	16 листопада 1935(1935-11-16)[1] (85 років)
Місце смерті:	Швертберг
Поховання	Імператорський склеп
Чоловік:	Фердинанд IV
Діти:	Леопольд Фердинанд, Луїза, Йозеф Фердинанд, Петер Фердинанд, Генріх Фердинанд, Анна Марія, Маргарита, Германа, Фердинанд Роберт, Агнеса
Династія:	Бурбони
Батько:	Карло III
Мати:	Луїза Марія Тереза д'Артуа

Аліса Бурбон-Пармська (італ. Alice di Borbone-Parma), повне ім'я Алісія Марія Кароліна Фердинанда Рахель Джованна Філомена (італ. Alicia Maria Carolina Ferdinanda Rachael Giovanna Filomena), ( 27 грудня 1849 — 16 січня 1935) — пармська принцеса з династії Бурбонів, донька герцога Парми Карло III та французької принцеси Марії Терези, дружина останнього великого герцога Тоскани Фердинанда IV.

Біографія

Ранні роки

Світлина 1860 року

Народилась 27 грудня 1849 року у Пармі. Була третьою дитиною та другою донькою в родині герцога Парми та П'яченци Карло III та його дружини Марії Терези д'Артуа, дочки Карла Фердинанда, герцога Берійського. Мала старшу сестру Маргариту та брата Роберто. Згодом у неї з'явився молодший брат Енріко.

У 1853 році шлюб батьків фактично розпався, а у березні 1854 року Карло був убитий на вулицях Парми невідомим. Матір стала регенткою при малолітньому Роберто, який успадкував престол. У 1859 році, внаслідок австро-італо-французької війни, невдоволений народ вимагав приєднання герцогства до Сардинії. У квітні Марія Луїза виїхала з дітьми до Венеції, а у червні тимчасовий уряд проголосив приєднання Парми до Сардинії.

За вихованням Аліси слідкувала бонна-француженка, мадам Рено, яку згодом змінила гувернантка-італійка, сеньйорина Додічі. Пізніше принцеса разом зі старшою сестрою навчалися у школі-інтернаті, яка містилася у Ріденбурзькому замку, при монастирі Сакре-Кер у Брегенці.[3] Мовою навчання була французька.[4]

У січні 1864 року відбулися заручини Аліси із правлячим князем Ліхтенштейну Йоганном II, який дуже подобався дівчині, але наречений розірвав заручини у грудні того ж року. Оскільки Йоганн згодом так і не одружився й не мав коханок, деякі сучасники стверджували, що він був гомосексуалом.

Шлюбне життя

Аліса у віці 18 років була видана заміж за 32-річного великого герцога Тоскани Фердинанда IV. Наречений мешкав у Австрії, був удівцем і мав доньку від першого шлюбу. Фактичним володарем він не був, оскільки королівство Сардинія анексувало Тоскану у 1860 році, а Національні збори скинули його ще перед тим. Весілля відбулося 11 січня 1868 у замку Фрохсдорф у селищі Ланценкірхен, який належав графу Шамбору, дядьку нареченої. Оселилися молодята у Зальцбурзі. Невдовзі Аліса завагітніла і вже у грудні народила сина. Всього у подружжя було десятеро дітей.

Вілла Тоскана

У 1874 році була збудована вілла Тоскана в Ліндау на Боденському озері,[5] яка стала літньою резиденцією сімейства. Також проводили інколи літо у маєтку в Шлакенверті в Богемії.[6] Часто навідували родичів у Відні, Саксонії та Баварії. Хоча подружжя все життя провело в Австрії, вдома вони розмовляли італійською та вели життя в італійському дусі.

У 1877 році Аліса у супроводі падчерки, ерцгерцогині Марії Антуанетти, здійснила поїздку до Риму, де мала аудієнцію у Папи Римського Пія IX.

У 1908 році Фердинанд помер. Велика герцогиня після Першої світової війни з трьома молодшими доньками оселилася у Швертбергу.

Пішла з життя 16 січня 1935 року у Швертбергу. Була похована на місцевому цвинтарі.[7] У 2007 році рештки Аліси та її доньок були перепоховані на цвинтарі Санкт-Гільгену.[8]

Родина

Світлина Аліси зі старшими дітьми роботи Рудольфа Крживанека

Чоловік — Фердинанд IV (великий герцог Тосканський)

Діти:

• Леопольд Фердинанд (1868—1935) — полковник австрійської армії, відмовився від титулу, був тричі морганатично одруженим, дітей не мав;
• Луїза (1870—1947) — була двічі одружена , перший шлюб з Фрідріхом Августом Саксонським, мала восьмеро дітей від обох шлюбів,
• Йозеф Фердинанд (1872—1942) — титулярний великий герцог Тоскани у 1908—1921 роках, генерал-полковник австрійської армії, був двічі морганатично одруженим, мав двох дітей від другого шлюбу;
• Петер Фердинанд (1874—1948) — титулярний великий герцог Тоскани у 1921—1948 роках, був одружений із сицилійською принцесою Марією Крістіною, мав четверо дітей;
• Генріх Фердинанд (1878—1969) — генерал-майор австрійської армії, художник, фотограф, був морганатично одружений з Марією Кароліною Лудешер, мав трьох дітей;
• Анна Марія (1879—1961) — дружина князя Гогенлое-Бартенштайна та Ягстберга Йоганнеса, мала шестеро дітей;
• Маргарита (1881—1965) — одружена не була, дітей не мала;
• Германа (1884—1955) — одружена не була, дітей не мала;
• Фердинанд Роберт (1885—1895) — прожив 10 років;
• Агнеса (1891—1945) — одружена не була, дітей не мала.

Генеалогія

Нагороди

• Орден королеви Марії Луїзи (Іспанія).

Цікаві факти

• У 1885 році фрейліною Аліси була Марія-Тереза Ледоховська, яка у 1975 році була беатифікована Папою Римським Павлом VI.

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Dr. Constant v. Wurzbach Toscana, Alice Großherzogin // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 46. — S. 168.
   d:Track:Q90802010d:Track:Q665807
3. Constantin von Wurzbach: Toscana, Alice Großherzogin. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 46. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1882, стор. 168 [1] [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
4. Офіційний сайт Ріденбурзької школи. Історія [2] [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
5. Вілла Тоскана [3] [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
6. Toscana, Ferdinand IV. Salvator Großherzog. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 46. [4] [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
7. Цвинтар Швертбергу [5] [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
8. Цвинтар Санкт-Гільгену [6] [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

• Thierry Le Hête, La Dinastie Capétienne, La Bonneville-sur-Iton, 1998.
• Hamannová, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: BRÁNA, Knižní klub, 1996. ISBN 80-85946-19-X. — стор. 46.

Посилання

• Пармські Бурбони [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Geni.com [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 5 березня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Аліси Бурбон-Пармської [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Фердинанда IV [Архівовано 16 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

Історія   Біографії   Італія   Австрія