Марія Беатріче д'Есте

Марія Беатріче д'Есте
італ. Maria Beatrice d'Este
Марія Беатріче д'Есте
Марія Беатріче д'Есте
Марія Беатріче на гравюрі 1779 року
13-а герцогиня Масси та Каррари
Початок правління:29 грудня 1790
Кінець правління:14 листопада 1829[1]
Попередник:Марія Тереза Чібо-Маласпіна
Наступник:Франческо IV
Дата народження:7 квітня 1750(1750-04-07)
Місце народження:Герцогський палац, Модена, Герцогство Модена та Реджо
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:14 листопада 1829(1829-11-14) (79 років)
Місце смерті:Відень, Австрійська імперія
ПохованняІмператорський склеп Редагувати інформацію у Вікіданих
Чоловік:Фердинанд Австрійський
Діти:Йозеф Франц, Марія Тереза, Йозефа, Марія Леопольдіна, Франческо, Фердинанд, Максиміліан Йозеф, Марія Антонія, Карл Амброзіус, Марія Людовіка
Династія:Есте, Габсбурги
Батько:Ерколе III д’Есте
Мати:Марія Тереза Чібо-Маласпіна
Нагороди:
Благородний орден Зоряного хреста

Марія Беатріче Річчарда д'Есте (італ. Maria Beatrice Ricciarda d'Este), (нар. 7 квітня 1750 — пом. 14 листопада 1829) — герцогиня Масси та Каррари у 1790—1797 та 1814—1829 роках з дому Есте, донька герцога Модени та Реджо Ерколе III та герцогині Масси та Каррари Марії Терези Чібо-Маласпіна, дружина австрійського ерцгерцога Фердинанда.

Біографія

Народилась 7 квітня 1750 року у Герцогському палаці Модени. Стала первістком у родині моденського герцога Ерколе III та його першої дружини Марії Терези. Матір була сувереном герцогств Масси та Каррари, які через її шлюб були приєднані до Модени. Молодший брат Марії Беатріче прожив лише чотири місяці, і вона залишилася єдиною спадкоємицею володінь своїх батьків.

Шлюб батьків був нещасливим. Ерколе відверто принижував дружину та мав численних коханок. Літо Марія Тереза проводила у своїх володіннях. Згодом вони остаточно роз'їхалися.

Імператриця Марія-Терезія домовилася з матір'ю дівчинки про шлюб Марії Беатріче з її сином ще у 1754 році. Першими кандидатурами були Карл Йосиф і Леопольд, однак, зрештою, заручини відбулися з Фердинандом. Шлюбний контракт був підписаний у 1763 році.

Родинний портрет пензля Гаетано Перего, 1776

У віці 21 року Марія Беатріче взяла шлюб із 17-річним ерцгерцогом Фердинандом. Вінчання відбулося 15 жовтня 1771[2] у Мілані. Разом з тим, Фердинанд був призначений губернатором Міланського герцогства. На святкуванні виконувалися опери «Асканіо в Альбі» Вольфганга Амадея Моцарта й «Il Ruggiero» Йоганна Адольфа Гассе. Оселилися молодята у Модені. Шлюб виявився щасливим. Подружжя мало десятеро дітей, започаткувавши династію Габсбургів-Есте:[3]

  • Йозеф Франц (нар. та пом. 1772) — помер немовлям;
  • Марія Тереза (1773—1832) — дружина короля Сардинії Віктора Емануїла I, мала семеро дітей;
  • Йозефа (1775—1777) — прожила 2 роки;
  • Марія Леопольдіна (1776—1848) — була двічі одружена, мала трьох дітей від другого шлюбу;
  • Франческо (1779—1846) — герцог Модени та Реджо у 1814—1846 роках, був одружений зі своєю небогою, сардинською принцесою Марією Беатріче, мав четверо дітей;
  • Фердинанд (1781—1850) — фельдмаршал австрійської армії, генерал-губернатор Галіції та Трансильванії, одруженим не був, дітей не мав;
  • Максиміліан Йозеф (1782—1863) — великий магістр Тевтонського ордену у 1835—1863 роках, одруженим не був, дітей не мав;
  • Марія Антонія (1784—1786) — прожила півтора року;
  • Карл Амброзіус (1785—1809) — архієпископ Естергомський у 1808—1809 роках, одруженим не був, дітей не мав;
  • Марія Людовіка (1787—1816) — дружина імператора Австрії Франца I, дітей не мала.

Жінка особисто займалася вихованням своїх дітей.

У 1780 році батько Марії Беатріче став герцогом Модени та Реджо, а чоловік — губернатором Ломбардії. Хоча він і не мав повної свободи дій, губернаторська пара була дуже популярною серед населення через їхню соціальну активність. Відтоді і до 1796 року сімейство мешкало в Мілані та на королівській віллі у Монці.[4]

Портрет Марії Беатріче пензля Едуарда Ендера

Після смерті матері у грудні 1790 року Марія Беатріче успадкувала герцогства Масси та Каррари, а також титули герцогині Анжелло та баронеси Падулі. Будучи спадкоємицею чотирьох герцогств, вона тим не менш не могла правити у Модені та Реджо і передала права на престол своєму синові. Після вторгнення французів у 1797 році, переїхала із чоловіком до Відня, однак віддавала перевагу Вінер-Нойштадту, в той час як Фердинанд зі старшими синами мешкав у палаці Бельведер. У 1803 році придбала будинок у центрі Відня, де вся родина оселилася разом, а у 1806 році — сади Штокхамера та невеликий палац. Втім, того ж року Фердинанд помер на Різдво.

У січні 1808 року її молодша донька вийшла заміж за імператора Австрії Франца I. Марія Беатріче активно цікавилася політикою, підтримувала жваве листування із донькою і всіляко намагалася повернути свої володіння.[5] У 1811 році вона придбала палац на Herrengasse № 7, який отримав назву Моденський палац. Попередня домівка була реконструйована Алоїсом Піхлем того ж року й іменувалася палац Моденських-Есте.

Віденський конгрес у 1814 році відновив її права суверена. Повернувшись до своїх володінь, Марія Беатріче скасувала всі укази Елізи Бонапарт, відновила Статути та свиту навколо герцогського престолу. Намагалася, однак, допомогти і незаможним класам. Підтримувала соціальні та культурні сфери. Дозволила проводити важливі громадські роботи, наприклад, виправлення русла річки Фрігідо. Її політика була більш вдалою в той час, доки герцогиня знаходилася на теренах своїх земель, а не у Відні.

14 листопада 1829 Марія Беатріче пішла з життя у віці 79 років у Відні. Була похована поруч із чоловіком у Тосканській крипті Імператорського склепу Капуцинеркірхе у Відні.[6]

Герцогства Масси та Каррари були приєднані до герцогства Модени та Реджо, якими правив її син Франческо. Особисті статки відійшли синам Фердинанду та Максиміліану Йозефу.[7]

Нагороди

Вшанування пам'яті

  • У третьому районі Відня, Ландштрассе, у 1862 році на її честь названа алея Беатрікс (нім. Beatrixgasse).
  • У 1916 році на честь імператриці-матері назвали парк Модени (нім. Modenapark).[8]

Генеалогія

Рінальдо III д'Есте
 
Шарлотта Брауншвейг-Люнебурзька
 
Філіпп ІІ Орлеанський
 
Франсуаза Марія де Бурбон
 
Карло II Чібо-Маласпіна
 
Тереза Памфілі
 
Камілло Ґонзаґа
 
Матильда д'Есте
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франческо III д'Есте
 
 
 
 
 
Шарлотта Аглая Орлеанська
 
 
 
 
 
Альдерано I Чібо-Маласпіна
 
 
 
 
 
Річчарда Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерколь III д'Есте
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Тереза Чібо-Маласпіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Беатріче
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ Не правила у період 1797—1814 роках, коли землі були захоплені французами.
  2. ↑ Constantin von Wurzbach: Habsburg, Maria Beatrix Riccarda von Este. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 7. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1861, стор. 42 [1] [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. ↑ Енциклопедія Треккані [2] [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] (італ.)
  4. ↑ Офіційний сайт Королівської вілли в Монці. Історія. [3] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
  5. ↑ Lorenz Mikoletzky: Maria Beatrix. In: Neue Deutsche Biographie. Band 16, Duncker & Humblot, Berlin 1990, ISBN 3-428-00197-4, стор. 192 [4] [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ Імператорський склеп Капуцинеркірхе [5] [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Constantin von Wurzbach: Este, Beatrix Riccarda von Este. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 4. Theil. Verlag der typogr.-literar.-artist. Anstalt (L. C. Zamarski, C. Dittmarsch & Comp.), Wien 1858, стор. 85 [6] [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Парк Модени [7] [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання