Луїза Марія Тереза д'Артуа

Луїза Марія д'Артуа
фр. Louise Marie d'Artois
Луїза Марія д'Артуа Луїза близько 1850 року
15-а герцогиня Парми та П'яченци
Початок правління:	1848
Кінець правління:	1854
Інші титули:	Регент Парми та П'яченци (1854—1859)
Попередник:	Марія Тереза Савойська
Наступник:	Марія Пія Бурбон-Сицилійська
Дата народження:	21 вересня 1819(1819-09-21)
Місце народження:	Єлисейський палац, Париж
Дата смерті:	1 лютого 1864(1864-02-01) (44 роки)
Місце смерті:	Венеція, Ломбардо-Венеціанське королівство
Поховання	Annunciation Parish Church (Nova Gorica)^d
Дружина:	Карл ІІІ
Діти:	Маргарита, Роберто, Аліса, Енріко
Династія:	Бурбони
Батько:	Шарль Беррійський
Мати:	Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська

До одруження Марія Луїза Бурбон-Пармська мала ім'я Марія Луїза Беррійська(названа також Марія Луїза Тереза Французька або Луїза Марія Тереза д'Артуа); 21 вересня 1819, Париж — 1 лютого 1864, Венеція) — французька принцеса з династії Бурбонів, донька герцога Шарля Беррійського та італійської принцеси Кароліни Бурбон-Сицилійської, дружина герцога Парми Карла ІІІ, регентка Парми, П'яченци та Гуасталли у 1854—1859 роках при своєму сині Роберто І.

Біографія

Марія Луїза народилась 21 вересня 1819 року в Єлисейському палаці в Парижі. Вона була старшою донькою Карла, герцога Беррійського, молодшого сина короля Франції Карла Х та принцеси Кароліни Бурбон-Сицилійської. Її молодший брат, Енріко, граф де Шамбор, був королем Франції та Наварри з 2 серпня по 9 серпня 1830 і в подальшому законний претендент на французький трон з 1844 по 1883 рік.

Герцогиня Кароліна Беррійська з дітьми

10 листопада 1845 у замку Фрохсдорф Марія Луїза одружилася з Карлом ІІІ Пармським. У них народилося четверо дітей:

• Маргарита (1847—1893) — дружина іспанського інфанта Карлоса Молодшого, герцога Мадридського, претендента на іспанський трон від партії карлістів, мала п'ятеро дітей;
• Роберто (1848—1907) — наступний герцог Парми та П'яченци у 1854—1859, був двічі одруженим, мав вісімнадцятеро дітей;
• Аліса (1849—1935) — дружина Великого герцога Тоскани Фердинандо IV, мала десятеро дітей;
• Енріко (1851—1905) — був двічі одруженим, дітей не мав.

Після вбивства чоловіка карбонарськими змовниками, Марія Луїза (чи краще — Луїза Марія, як була відоміша у Пармі, щоб відрізняти від іншої герцогині Марії Луїзи, дружини Наполеона), правила герцогством Парми замість малолітнього сина Роберто І. У 1859 році до герцогства Парми приєдналися землі королівства Сардинія, але Луїза Марія вже втратила владу.

Луїза Марія померла 1 лютого 1864 у віці 44 років у своєму замку в Венеції. Була похована у склепі свого діда Карла Х, що знаходиться у францисканському монастиріна території Австрії. Під час Першої світової війни імператриця Зіта, онучка Луїзи Марії, перенесла останки усіх родичів з цього склепу до Відня, хоча в 1919 році Італія, як одна з країн-переможців, перенесла останки герцогів до одного зі своїх монастирів. Але, внаслідок Другої світової війни, частина італійських земель перейшла до Словенії. Зараз монастир знаходиться поруч з містом Нова Гориця.

Бібліографія

• Jean-Charles Volkmann, Généalogies des rois et des princes, Éditions Jean-Paul Gisserot, 1998
• Daniel de Montplaisir, Le comte de Chambord, dernier roi de France, Éditions Perrin, 2008
• E. Vittorini — G. Ferrara, «Sangue a Parma», Mondadori editore, Milano, 1967.

Посилання

• Профіль на Geneall.net [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Карла Пармського [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Луїзи Марії Французької [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)