Альбер II (князь Монако)

	Альбер; фр. Albert Alexandre Louis Pierre Grimaldi
	Альбер
Прапор	Князь Монако
з 6 квітня 2005
Коронація:	19 листопада 2005
Попередник:	Реньє III
Ім'я при народженні:	фр. Albert Alexandre Louis Pierre Grimaldi
Народження:	14 березня 1958[…] (66 років); Княжий палац у Монако
Країна:	Монако і США
Релігія:	католицька церква
Освіта:	Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd, Емгерстський коледж (1981) і Albert I Lycéed
Рід:	Грімальді (Поліньяк)
Батько:	Реньє III
Мати:	Грейс Келлі
Шлюб:	Шарлін
Діти:	Jazmin Grace Grimaldid, Alexandre Grimaldid, Габріела Тереза Марія і Жак (наслідний принц Монако)
Автограф:
Нагороди:	; ; Honoris causa (6 грудня 2014) Премія «Чемпіони Землі» (2008) German Maritime Awardd (2016) honorary doctor of the University of Edinburghd (27 червня 2016) Почесний доктор МДІМВd European Cultural Awardd (2018) European Medal of Toleranced honorary citizen of Genoad (2022) почесний доктор Університету Париж VIIId (2017) honorary doctorate from the University of Nice-Sophia Antipolisd (2009) honorary doctor of the Aix-Marseille Universityd (2011)
	Медіафайли у Вікісховищі

Його Світлість Володар Князь Альбер II (фр. Albert II de Monaco, повне ім'я Альбер Олександр Луї П'єр Грімальді; нар. 14 березня 1958) з правлячого дому Грімальді — монакський державний діяч, спортсмен та спортивний функціонер; голова держави Монако з 6 квітня 2005 року, вступив на престол 12 липня 2005 р.

Біографія

Альбер II народився 14 березня 1958 у палаці Грімальді в Монако. Син князя Реньє III і його дружини, американської актриси Грейс Келлі. Альбер II має титул «14-й князь Монакський, герцог де Валентинуа, маркіз де Бо, граф де Карладе, барон де Бюї, володар Сен-Ремі і Матіньйон, граф де Торін, барон де Сен-Ло і Ла Лютум'є, герцог д'Етотевілль, де Мазаріні, де Мейлеран і де Маєнн, принц де Шато-Борса, граф де Феретт, де Бельфор, дю Танн і де Ружмон, барон фон Альткірхе, володар Тенгейма, маркіз де Сіллі, граф де Лонжюмо, барон де Матті, маркіз де Жискар».

У 1976 Альбер з відзнакою закінчив Ліцей імені Альбера I в Монако. У 1977—1981 роках навчався у США в Емгерстському коледжі в Массачусетсі і отримав звання ліценціата політичних наук. У списку дисциплін, які вивчав Альбер, значилися також економіка, психологія, філософія, історія мистецтв, антропологія та соціологія. Крім того, майбутній правитель Монако співав в університетському хорі і навіть гастролював разом з ним у Європі і на Близькому Сході.

Альбер з дитинства вільно володів французькою і англійською мовами, а згодом вивчив також італійську, німецьку та іспанську.

У 1981—1982 роках він перебував на дійсній військовій службі, яку відбував як лейтенант на борту французького вертольотоносця «Жанна д'Арк». Як наслідний принц Альбер велику увагу приділяв соціальним і гуманітарним питанням, а також благодійності, очолюючи, зокрема, організацію Червоного Хреста в Монако.

В останні роки правління у зв'язку з послабленим здоров'ям князь Реньє III передав синові частину функцій, пов'язаних з поточним управлінням князівством і його міжнародними справами. На Альбера були покладені, зокрема, обов'язки представника Монако в ООН, а в 2004-ому він представляв князівство на офіційній церемонії вступу Монако до Ради Європи, що проходила в Страсбурзі.

Альбер II активно співпрацює з ООН і завоював повагу цієї організації, зокрема, у 2006 році він був призначений покровителем «Року Дельфіна» і офіційно відкрив його 17 вересня 2006 р.

Альбер відомий також як великий шанувальник спорту. Він майже професійно грав у футбол, гандбол, захоплювався плаванням, легкою атлетикою, дзюдо. Крім того, він брав участь в ралі Париж—Дакар і чотири рази виступав на Олімпійських іграх як бобслеіст. З 1994 року він очолює Олімпійський комітет Монако, крім того, стоїть на чолі низки інших спортивних асоціацій і є членом МОК.

У свої 52 Альбер залишався неодруженим і вважався одним з найзавидніших наречених Європи. Йому приписують численні романи, бульварна преса уважно стежить за його особистим життям. Альбер визнав батьківство двох дітей — дівчинки (1992) і хлопчика (2003) — від двох різних жінок. Вони не мають прав на престол.

Той факт, що наслідний принц залишається парубком, у свій час чимало турбував князя Реньє III. У 2000 р. він навіть заявив в одному з інтерв'ю, що готовий був би передати престол синові, але спочатку тому треба завести сім'ю і мати спадкоємця.

У 2002 р., щоб забезпечити престолонаслідування і гарантувати збереження корони за династією Грімальді, історія якої налічує вже понад 700 років, були внесені зміни до конституції Монако. Новий закон передбачає, що правом успадкування можуть користуватися брати і сестри покійного монарха, а також його племінники та племінниці. Таким чином, спадкоємцями Альбера можуть стати його рідні сестри — старша і молодша Кароліна Стефанія, або хтось з їхніх семи дітей.

31 березня 2005 року князь Реньє III, будучи вже занадто хворим, щоб виконувати свої обов'язки (помер 6 квітня 2005 року), передав владу князю Альберу. 19 листопада 2005 р. відбулась урочиста церемонія коронації князя Альбера ІІ в Соборі Св. Миколи, за участі архієпископа Монако.

Шлюб та сім'я

Докладніше: Шлюб Альбера II, князя Монако та Шарлін Віттсток

23 червня 2010 р. Альбер II оголосив про заручини з плавчинею з ПАР 32-річною Шарлін Віттсток. Відносини Альбера і Шарлін почалися в 2006-му, а про перспективу одруження монарха заговорили навесні 2008 року.

Князь Монако Альбер II та Шарлін Віттсток одружилися 1 липня 2011 р. Цивільна церемонія одруження пройшла в тронному залі князівського палацу Монако на Лазурному березі. Після одруження Шарлін Віттсток отримала титул княгині Шарлін. Весілля 53-річного князя та 33-річної красуні з ПАР стало однією з головних новин всіх європейських ЗМІ.^[6]

10 грудня 2014 року княгиня Шарлін народила близнюків, хлопчика та дівчинку. Пологи пройшли за допомогою кесаревого розтину. Дітей назвали Жак-Оноре-Реньє та Габріелла-Тереза-Марія. Син отримав титули наслідного принца Монако та маркіза де Бо, а дочка — принцеси Монако та графині де Карладез^[7]^[8].