|
Австрійський варіант німецької мови
Австрійська німецька[1] (нім. Österreichisches Deutsch), Австрійський варіант німецької (АВН),[2][3] Варіант австрійської німецької[4] (Österreichisches Standarddeutsch), або Австрійська верхньонімецька мова[1][5] — національний варіант німецької мови в Австрії, відображає мовні особливості мовлення австрійців. Нормований Австрійським словником, виданим у 1951 році за ініціативою Міністерства освіти, мистецтва і культури. Австрійський варіант відрізняють австріцизми, які сформувалися під впливом літературної німецької мови і баварського діалекту. Однак не слід плутати і змішувати австрійський національний варіант з австро-баварськими діалектами. Роль останніх велика тільки в розмовній мові. Історія Перші дослідження відмінностей між мовами Священної Римської імперії та Австрії належать Йогану Зигмунду Поповичу, лінгвісту словенського походження. Ще в XVIII столітті він виявив відмінності письмової і усної мови сучасної йому Австрії. Після його смерті в 1774 році його роботи перейшли в архіви, якими користувалися при складанні Австрійського словника. Вважається, що певний внесок у розвиток мови вніс юрист Йозеф Зонненфельс, який використовував австрицизми у своїх працях, тим самим дозволивши їм зміцнитися у сфері державного управління та права. Слова і численні особливості у вимові мають причиною вплив місцевих діалектів, на яких ґрунтується варіант, а також мови, поширеної при Габсбургах (безліч юридичних та адміністративних понять походять від державної мови імперії Габсбургів). Розвиток мови тривав і після 1804 року, коли була створена Австрійська імперія, і після 1867 року з встановленням двоєдиної монархії Австро-Угорщини. Починаючи з цієї дати в австрійський варіант проникають численні запозичення з сусідніх мов: італійської, хорватської, чеської, сербської, словенської, угорської та інших. Спроби нормування правопису на основі верхньонімецької мови, вжиті під час першої (1876) і другої (1901) орфографічних конференцій зазнали невдачі. Замість цього в 1879 році звичні письмові та усні у Австрії обороти кодифікуються в єдиний список. У 1920 році з прийняттям Конституції Австрії німецька мова стала офіційною державною мовою поряд з мовами меншин, проте в Конституції не вказується, що німецька мова Австрії представлена самостійним варіантом:
СтатусСтатус австрійського національного варіанту німецької мови часто оспорюється германістами, проте здебільшого австрійські вчені наполягають на визнанні австрійського варіанту наддіалектною мовною формою. Сьогодні поняття Österreichisches Deutsch вважається звичним і в більшій мірі визнаним. Німецький мовознавець Ян-Хендрік Леркамп вже в 2003 році писав, що «сумнівів у визнанні варіанту немає, як немає сумніву і в його існуванні». Структурні особливості варіантаАвстрійську німецьку мову відрізняє частково лексика, граматичні особливості, стиль, а також вимова. На відміну від німецької мови Німеччини, австрійський варіант не був нормований правилами Дудена. Цікаво, що Австрія також брала участь у реформуванні правопису в 1996 році, а нововведення були враховані в 41-му виданні Австрійського словника. Лексико-семантичні особливостіПримітним є те, що в Австрії зовсім інакше, ніж у Німеччині, будуються форми привітання. Якщо в Німеччині часто звернення опускається, що робить мову формалізованою, то в Австрії легко використовують звернення, що сприймаються як звичайні і не є образливими чи безглуздими. Наприклад: в Австрії можна почути „Guten Morgen, gnädige Frau“, „Guten Abend, Herr Ingenieur“, „Grüß Gott, Herr Doktor“, у Німеччині ж привітання обмежується власне привітанням і коротким зверненням із згадкою прізвища — „Guten Morgen“, „Guten Abend, Herr Müller“. Як було сказано вище, багато слів австрійського варіанту (австрицизми) походять від канцелярскої мови Габсбурзької монархії, що визначило сфери, в яких відмінності особливо сильні. Так, у сфері управління, політики і права в Австрії використовують безліч власних слів. Наприклад, замість поняття Bundestag австрійці використовують поняття Nationalrat, замість Bundesverwaltungsgericht — Verwaltungsgerichtshof, замість Schmerzensgeld — частіше Schadensersatz. Характерною особливістю юридичних понять в австрійському варіанті є те, що вони здебільшого походять з латинської: у Німеччині термінологія римського права замінювалася власними еквівалентами, в Австрії ж цього не відбувалося. Звідси такі поняття як Legat (Vermächtnis), Servitut (Dienstbarkeit), Causa (Fall, Rechtsgrund). Подібні відмінності часто зустрічаються також у технічних, педагогічних або військових термінах. Серед інших особливостей лексичного ладу австрійського варіанту використання власних назв місяців: Jänner використовується повсюдно замість Januar (від латинського iēnuārius), Feber частково замість Februar (februārius) або Hornung. Також в австрійському варіанті багато кулінарних назв: Kochsalat (Römersalat), Paradeiser (Tomate; в Австрії у вжитку обидва поняття), Semmel (Brötchen), Erdapfel (Kartoffel), Obers (Sahne) і так далі. Граматичні особливості Цікава особливість спостерігається в австрійському варіанті при відмінюванні дієслова по особах і числах в презенсі і перфекті. Приймаючи форму другої особи множини, дієслово переймає закінчення -ts замість літературного -t: Habts (ihr) das gemacht?. Це дозволяє легко відрізнити дієслово від форми третьої особи однини, коли немає особистого займенника, яке б вказувало на особу і число в кожному конкретному випадку. Однак поява такого особистого закінчення має набагато давнішу природу і не пов'язано із зручністю: насправді це рудимент особистого займенника és, яке злилося з закінченням (у баварських діалектах ще має ходіння як самостійне слово). Особливості утворення часових форм розкриваються через відношення основного дієслова і його зв'язки. Слідуючи граматиці, існують дієслова, які утворюють перфект за допомогою допоміжного дієслова haben або sein. Останні вживаються в залежності від характеристик дієслова: перехідності, «активності» і т. д. В австрійському варіанті спостерігається свого роду нехтування цими правилами в залежності від змісту слова. Наприклад: sitzen – bin gesessen, але einsitzen (im Gefängnis) – habe gesessen, stehen – bin gestanden, але gestehen – habe gestanden). Особливість претерита австрійського варіанту в тому, що його практично не використовують. В усному мовленні претерит замінюється перфектом, хоча іноді має місце при письмі. Причини відмирання претерита, за однією з версій, у тому, що він злився з презенсом в ранньонововерхнімнімецькому періоді, або став схожий на кон'юнктиву. Сам же кон'юнктив у варіанті став передавати значення деякої недовіри. Часто серед важливих особливостей австрійського варіанту виділяють незбіг граматичного роду іменників: die Ausschank – der Ausschank, das Brösel – der Brösel, das Cola – die Cola, das E-Mail – die E-Mail, der Spray – das Spray, der Butter – die Butter, der Zwiebel – die Zwiebel, das Teller – der Teller, der Radio – das Radio. Ідіоматика
Фонетика і фонологіяФонетика і фонологія німецької мови в Австрії має безліч національних особливостей. Основна відмінність у вимові — це відмінність виголошення проривних приголосних p-, t-, k-. Вони практично не відрізняються від парних b-, d-, g-. Закінчення -ig в словах König, fertig читається не як /-ɪç/ в німецькій мові, а, швидше, як /-ɪk/. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
