Іщенко Микола Анатолійович
Мико́ла Анато́лійович І́щенко (нар. 9 березня 1983, Київ, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, центральний захисник. Віце-чемпіон Європи 2006 року серед молодіжних команд. Зіграв один матч за національну збірну України. Увійшов до символічної збірної «Карпат» часів незалежності. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Кар'єраВихованець київської ДЮСШ-15. Перший тренер — Олександр Пасєка. У дитячо-юнацькій футбольній лізі України виступав за «Княжа» і київську ДЮСШ-15. У 2000 році перейшов у львівські «Карпати». Виступав за фарм-клуби — «Карпати-2», «Карпати-3». Першу гру за основну львівську команду провів 10 червня 2001 року у Маріуполі проти місцевого «Металурга» (2:0). З сезону 2004/05 став основним гравцем команди. Попри молодий вік був капітаном львівських «Карпат» у 2006—2008 рр. і одним з основних гравців команди. У сезоні 2005/06 разом з «Карпатами» став срібним призером Першої ліги України, що дозволило команді повернутись в Вищу лігу України.  22 травня 2008 року підписав контракт з донецьким «Шахтарем». Донеччани отримали 60 % прав на захисника, заплативши 3 млн доларів.[1]. У сезоні 2008/09 разом з командою виграв Кубок УЄФА. У чемпіонаті України «Шахтар» посів друге місце, поступившись київському «Динамо». У Кубку України команда дійшла до фіналу, де поступилася полтавській «Ворсклі». У сезоні 2009/10 «Шахтар» став чемпіоном України, а у наступному сезоні 2010/11 «Шахтар» отримав золотий дкбль, вигравши і Кубок України. Всього за три сезони Іщенко зіграв за «гірників» 58 матчів в усіх турнірах (25 у Прем'єр-лізі, 7 у Кубку України, 7 у Лізі чемпіонів і 9 у Лізі Європи)[2]. У літнє міжсезоння 2011 року через відсутність постійної ігрової практики у донецькому «Шахтарі» перейшов на правах оренди в маріупольський «Іллічівець», який на той час очолив Валерій Яремченко. В «Іллічівці» майже відразу став основним гравцем і провів три з половиною сезони. На початку 2015 року підписав контракт з харківським «Металістом». У складі команди до кінця сезону провів 10 матчів у чемпіонаті. У червні 2015 року поїхав на перегляд в донецький «Металлург»[3], але через деякий час «Металург» оголосив себе банкрутом і вакантне місце в Прем'єр-лізі України посіла дніпродзержинська «Сталь». Куди і перейшов Микола Іщенко[4], взявши собі 32-й номер[5]. У складі нової команди дебютував у грі першого туру чемпіонату України 2015/16 проти київського «Динамо». Іщенко відіграв весь матч, проте за гру рукою у своєму штрафному майданчику заробив пенальті та вилучення, через що «Сталь» програла з рахунком 1:2[6]. З 2021 року — гравець клубу «Лівий берег» (Київ), а у першій половині 2023 року виступав за аматорський «Штурм» (Іванків). Виступи за збірнуУ 2003—2006 роках регулярно виступав за молодіжну збірну України, у складі якої 2006 року став віце-чемпіоном Європи. Зіграв один матч за національну збірну України в 2011 році проти збірної Франції (1:4). Тренерська кар'єраВлітку 2023 року увійшов до тренерського штабу Юрія Максимова у «Звягелі»[7], а вже у вересні разом із головним тренером перейшов у вищоліговий «Дніпро-1». Статистика клубних виступів
Досягнення
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іщенко Микола Анатолійович
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
