|
Михалик Тарас Володимирович
Тара́с Володи́мирович Миха́лик (нар. 28 жовтня 1983, Любешів, Волинська область) — український футболіст. Грав на позиції опорного півзахисника або центрального захисника. Дворазовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України та Суперкубка України, чемпіон Росії 2018 року, фіналіст молодіжного чемпіонату Європи 2006. У 2006—2012 роках грав за збірну України. Майстер спорту України міжнародного класу[1]. Ранні рокиНародився 28 жовтня 1983 року у Любешові, районному центрі Волинської області, у багатодітній сім'ї. Любов до футболу Тарасові прищепив батько, що грав у чемпіонаті області за любешівську «Прип'ять». У футбол починав грати у вуличних командах. Перші наставники: перший учитель фізкультури Любешівської СШ Олексій Володимирович Новаковський, а згодом — тренери місцевої ДЮСШ Іван Токарчук та Михайло Редько[2]. Після закінчення ПТУ вступив до Інституту фізичної культури Волинського національного університету, за футбольну команду якого виступав на чемпіонаті області. Клубна кар'єраЦСКА (Київ)Професійна футбольна кар'єра гравця розпочалася у 17-річному віці, коли на його гру звернув увагу селекціонер київського ЦСКА Орест Баль — брат відомого гравця та тренера Андрія Баля. Хлопця запросили до Києва і уклали з ним професійний контракт. За словами футболіста, спочатку його зарплата в армійському клубі становила 100 доларів, згодом зросла до 500[3]. ЦСКА тоді щойно розпочав виступи у першій лізі, адже його місце в елітному дивізіоні чемпіонату України зайняв новостворений київський «Арсенал». Дебют Михалика у професійному футболі відбувся 3 квітня 2002 року у Тернополі у грі проти місцевої «Ниви» (поразка 0:2). У перших двох сезонах за київський клуб Михалик виходив переважно на заміну, проте вже з 2004 року міцно закріпив за собою місце у стартовому складі армійців, де грав переважно на правому фланзі півзахисту. «Закарпаття» (Ужгород)Улітку 2005 року Тарас у складі збірної Збройних сил України вирушив на міжнародний турнір, а після повернення дізнався про зацікавленість з боку представника вищої ліги чемпіонату України — ужгородського «Закарпаття». Михалик приєднався до ужгородської команди на правах оренди і вже у другому турі чемпіонату України 2005/06 дебютував в іграх елітного дивізіону, вийшовши на заміну у матчі проти донецького «Металурга» (нічия 0:0). Гравець швидко отримав постійне місце в основному складі нової команди. Спочатку тренер «Закарпаття» Петро Кушлик використовував Тараса у нападі, згодом перевівши на позицію центрального або правого півзахисника. Свій перший гол у вищій лізі провів 30 липня 2005 року у ворота «Динамо» (Київ), саме тоді привернувши увагу наставників киян. «Динамо» (Київ) Весняну частину сезону 2005/06 Михалик розпочав вже у формі київського «Динамо», уклавши з клубом протягом зимового міжсезоння п'ятирічний контракт. Тодішній наставник киян Анатолій Дем'яненко почав ставити Михалика на досить незвичну для нього тоді позицію опорного півзахисника. Спочатку молодий футболіст не мав стабільного місця у стартовому складі команди, однак на регулярній основі потрапляв до заявки клубу на матчі. 2006 року «Динамо» здобуло національний кубок, що став першим великим трофеєм Михалика, який у матчах кубкового розіграшу, щоправда, відіграв лише в одному матчі на стадії півфіналу. Вже наступного сезону футболіст закріпив за собою місце в основному складі киян та дебютував у матчах Ліги Чемпіонів. Того року «Динамо» став чемпіоном України, здобув національні Кубок та Суперкубок, проте на європейській арені виступив невдало. Сезон 2007/08 розпочався для Михалика фантастично: у матчі за Суперкубок України динамівці майже молодіжним складом обіграли донецький «Шахтар», а Тарас відзначився двома забитими м'ячами. Проте вже на початку жовтня гравець зазнав важкої травми (розрив бокової зв'язки коліна[4]) і вибув з гри до кінця року. Чергова зміна ігрового амплуа Михалика відбулася з приходом до «Динамо» нового головного тренера. Юрій Сьомін, який очолив київський клуб на початку 2008 року, відразу почав ставити Тараса у центр захисту, і це принесло результат: в сезоні 2008/09 пара центральних захисників Михалик—Діакате була визнана фахівцями однією з найнадійніших у внутрішньому чемпіонаті[5], а на груповому етапі Ліги Чемпіонів командою було пропущено лише 4 голи у 6 матчах. У підсумку «Динамо» здобув чемпіонський титул і дістався півфіналу Кубка УЄФА, проте вирішальні матчі сезону Тарас пропустив через травму меніска[6]. Повністю відновитися від травми Михалик зміг лише у жовтні 2009 року, відразу нагадавши про себе голом у ворота міланського «Інтера» у виїзному матчі Ліги Чемпіонів. Новий головний тренер киян Валерій Газзаєв протягом сезону 2009/10 використовував гравця переважно на позиції опорного півзахисника. Контракт футболіста з «Динамо» було укладено до кінця червня 2013 року[7]. 14 червня 2013 року «Динамо» на своєму офіційному сайті повідомило, що Тарас Михалик став вільним агентом[8]. «Локомотив» (Москва) 18 червня 2013 року Тарас Михалик підписав трирічний контракт із московським «Локомотивом».[9] Наприкінці травня 2016 року Михалик підписав новий контракт з «Локомотивом» ще на один рік.[10] За словами агента гравця, «у футболіста були пропозиції від інших команд — турецьких, грецьких, був варіант з австрійським „Рапідом“. Але Михалика не влаштував фінансовий аспект — там пропонували меншу заробітну плату».[11] 14 червня 2017 року Михалик продовжив контракт з російським клубом до кінця сезону 2017/18.[12] У цьому сезоні Тарас зіграв 10 матчів у чемпіонаті, а «Локомотив» на чолі з Юрієм Сьоміним став чемпіоном Росії. 6 липня 2018 року «Локомотив» оголосив про продовження контракту з Михаликом ще на один рік.[13] У травні 2019 року Михалик заявив, що не буде вчетверте продовжувати контракт із московським клубом, а найімовірніше продовжить кар'єру в луцькій «Волині».[14] «Волинь»У липні 2019 року офіційний сайт команди «Волинь» повідомив, що з початку нового сезону Тарас Михалик буде виступати в складі луцького клубу.[15] Офіційне представлення Михалика разом із іншими новачками клубу відбулось 25 липня 2019 року, причому у «Волині» Тарас узяв звичний для себе 17-й номер.[16] У новій команді футболіст дебютував у третьому турі першості України в першій лізі у виграному з камбеком у два м'ячі матчем із івано-франківським «Прикарпаттям».[17] Виступи за збірніМолодіжна збірна УкраїниМихалик почав викликатися до збірних команд України 2004 року, виступаючи ще за київський ЦСКА. 18-річного хлопця долучив до виступів у складі молодіжної збірної України її тодішній головний тренер Павло Яковенко. У складі «молодіжки» Михалик дебютував 31 березня 2004 року у товариській грі проти македонських однолітків (поразка 0:1). Футболіст був учасником молодіжного Чемпіонату Європи U-21 2006 року. В рамках фінальної частини турніру, що проходила в Португалії, Михалик взяв участь в усіх п'яти іграх української команди та завоював разом з нею срібні нагороди першості. Під час турніру тренер команди Олексій Михайличенко здебільшого відводив Тарасові місце на правому фланзі півзахисту. Усього на рівні молодіжної збірної протягом 2004—2006 років провів 10 ігор. Національна збірна України_42.jpg) У 22-річному віці дебютував у національній збірній України, вийшовши на поле у формі головної команди країни 15 серпня 2006 року у товариській зустрічі з командою Азербайджану (перемога 6:0). Уже в рамках відбіркового циклу до Чемпіонату світу 2010 став основним гравцем української збірної, у складі якої загалом у 2006—2012 роках провів 32 матчі. Оцінка гриМіцний, витривалий та дуже працездатний гравець. Чіпкий і агресивний у відборі м'яча, може завдати точного удару головою. Непогано бачить поле, володіє сильним ударом з обох ніг[18]. Недолік — недостатня техніка володіння м'ячем. На думку авторитетного німецького сайту transfermarkt.de, у січні 2011 Михалик був одним із найцінніших гравців «Динамо» з трансферною ціною в 7 мільйонів євро, але на березень 2014 року вартість гравця оцінювалася вже у 2,5 мільйони євро[7]. Особисте життя та хобіРодинаБатько — викладач фізкультури, мати працює в місцевій райдержадміністрації. Тарас має старшого брата і 5 молодших сестер. 18 серпня 2010 року одружився з лучанкою Валерією Михалик, із якою довгий час до того зустрічався[19]. ХобіПалкий прихильник полювання та рибалки, любить грати у більярд[20]. Колекціонує футболки, обмінюючись з гравцями по завершенні матчу, а також шипи від бутс[19]. На відміну від більшості футболістів, відпустку полюбляє проводити в Україні, полюючи на рідній Волині[21]. Перший автомобіль — BMW — придбав на преміальні за виступ на Молодіжному чемпіонаті Європи 2006 року. У 2010 році їздив на Volkswagen Touareg[19]. Одна з улюблених футбольних команд Михалика — «Манчестер Юнайтед». У дитинстві, коли вони з друзями грали у футбол, то називали свою команду саме «Манчестер»[3]. Стосунки з фанатамиТарас Михалик був улюбленцем ультрас київського «Динамо», неодноразово спостерігав за матчами саме з фанатської трибуни стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського[22]. 26 лютого 2010 року взяв участь у відкритті фірмової крамниці клубу. СкандалиУ серпні 2007 року волинський футбольний арбітр Микола Мельник звинуватив Михалика у тому, що під час матчу місцевої першості той проколов шини його автомобіля. Ситуація набула деякого розголосу в ЗМІ. Сам Михалик повністю заперечив ці звинувачення[23]. Досягнення
Особисті:
Статистика виступівКлубна статистика
Матчі за збірнуМихалик провів 10 ігор за молодіжну збірну України та 32 матчі за національну збірну України.
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тарас Михалик
Відеофрагменти
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
