|
Інститут патології хребта та суглобів імені Михайла Ситенка НАМН України
Історія інститутуЗаснуванняІнститут засновано у 1907 році[1]. Пройшов шлях від маленької закритої вузькоспеціалізованої лікарні до одного з найзначніших в Україні медичних закладів, який є академічним науково-організаційним центром країни в галузі ортопедії та травматології. 1907 року в Харкові відповідно до ухвали з'їзду фахівців гірничої промисловості Півдня Росії було створено Медико-механічний інститут, директором якого призначили Карла Веґнера[2]. В інституті вперше в Російській імперії були застосовані прогресивні методики лікування переломів кісток — постійне скелетне витягнення і заглибний остеосинтез. 1920 року інститут перейшов у підпорядкування Народного комісаріату охорони здоров'я України під назвою Перший державний український медико-механічний інститут. 1925 року його реорганізували в Український клінічний інститут ортопедії та травматології. 1926 року, після від'їзду Карла Веґнера до Москви, інститут очолив професор Михайло Ситенко[3][4]. Під керівництвом М. І. Ситенка та за його безпосередньою участю розроблено прогресивні на той час методики лікування вогнепальних поранень опорно-рухової системи, створено нові конструкції лікувальних протезів і транспортних іммобілізаційних шин, впроваджено в практику низку оригінальних оперативних методів, конструкцій ортопедичних апаратів і систем постійного скелетного витягнення. З ініціативи М. І. Ситенка в Україні було створено унікальну систему ортопедо-травматологічної та протезно-ортопедичної допомоги населенню, яка стала основою для інших регіонів СРСР. У 1926 році також було засновано бібліотеку Інституту, яка має статус наукової та налічувала 38 574 примірників станом на 2003 рік[5].  У 1927 році М.І. Ситенко заснував журнал "Ортопедия, травматология и протезирование", який зараз є офіційним виданням Української асоціації ортопедів-травматологів[6]. 1940-1943 роки1940 року, після смерті М. І. Ситенка, інституту надали його ім'я. З початком Німецько-радянської війни на базі інституту створили евакогоспіталь № 3348, який у вересні 1941 року евакуювали до Новосибірська. За короткий час співробітникам інституту вдалося зробити його одним із найкращих, до якого направляли виключно важкопоранених з ушкодженнями опорно-рухової системи. У вересні 1943 року після визволення Харкова інститут поновив діяльність як Український науково-дослідний інститут ортопедії та травматології імені Михайла Ситенка. Його директором було призначено професора Миколу Новаченка, під керівництвом якого продовжилася плідна теоретична та практична робота. 1965-1996 рокиУ 1965—1996 роках інститут очолював заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН і АМН України, академік РАМН Олексій Корж. Під його керівництвом обґрунтовано, розроблено та впроваджено низку хірургічних втручань: реконструкція грудної клітки при тяжкій стадії сколіозу, трансплантація головки стегнової кістки, реконструкція кульшового суглоба при вродженому вивиху стегна і деформівному коксартрозі, сучасні методики використання кісткових і керамічних алотрансплантатів. Вперше в СРСР академік Корж запропонував і впровадив експрес-протезування на операційному столі після ампутації кінцівки.  З вересня 1996 року Інститут очолював доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри травматології, ортопедії та комбустіології Харківської медичної академії післядипломної освіти Микола Олексійович Корж[7]. СучасністьУ 2000 році інститут увійшов до складу Академії медичних наук України[8] і одержав назву Інститут патології хребта та суглобів імені Михайла Ситенка АМН України. Від 2007 року це Державна установа «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка НАМН України». У вересні 2023 року директором Інституту обрано доктора медичних наук, генерального секретаря European Hip Society, Бондаренко Станіслава Євгеновича[9]. Структура ІнститутуКлінічні підрозділи
Наукові підрозділи
Крім лікувальної та наукової роботи у Інституті відбувається постійна підготовка медичних кадрів вищої кваліфікації у рамках навчання у аспірантурі, докторантурі, стажування або курсів інформації з ортопедії та травматології. У Інституті постійно діють навчальні програми для підвищення кваліфікації лікарів ортопедів-травматологів (близько 18 курсів інформації та стажувань) та курси для середнього медичного персоналу. Крім того тривалий час діє спеціалізована вчена рада за спеціальністю 222 «Медицина» (Травматологія і ортопедія) та відбувається підготовка докторів наук у рамках навчання у докторантурі. Джерела
Див. також
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
