|
Остеосинтез
Остеосинтез — хірургічне лікування переломів кісток, що полягає в репозиції та фіксації кісткових уламків механічними конструкціями та імплантами (пластинами, гвинтами, інтрамедулярними стержнями, шпицями, дротом). Основною перевагою цього методу лікування є збереження функціональної рухомості кінцівки та найближчих суглобів в період зрощення, прискорення консолідації та відновлення опорної функції кінцівки. Загальноприйняті принципи остеосинтезу — стабільність (нерухомість уламків, що створює умови для зрощення кісток) та функціональність (можливість рухати кінцівкою, при цьому зберігається кровопостачання, попереджається розвиток контрактури, атрофії м'язів). Головними напрямками розвитку остеосинтезу є мінімізація оперативних втручань, малоінвазивність, зменшення крововтрати та тривалості операцій. Оперативне лікування переломів виконується при непоправному зміщенні, інтерпозиції м'яких тканин, незрощенні кісток та у випадках, коли є загроза стиснення або пошкодження судин та нервів уламками кістки. В Україні остеосинтез впроваджували Кукруза Л. П., Яцевський О. О., Ревенко Т. А., Георгій Гайко, Корж М. О., Катонін К.І., Микола Анкін, Клімов К. М., Рубленник І. М.[джерело?]  Рентгенограми кінцівок після остеосинтезу
Див. такожПосилання
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
