|
Ситенко Михайло Іванович
Миха́йло Іва́нович Сите́нко (31 жовтня (12 листопада) 1885, село Рябушки, нині Лебединський район Сумської області — 13 січня 1940, Харків) — український хірург-ортопед, травматолог. Доктор медичних наук, професор, директор Українського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології в Харкові [1]. Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (з 1936)[2]. Заслужений діяч науки УРСР (1936)[2]. ЖиттєписМихайло Іванович Ситенко народився в селі Рябушки, нині Сумської області у родині священика. Середню освіту одержав у Сумській Олександрівській гімназії. У 1904 р. вступив на медичний факультет Імператорського Харківського університету (нині Харківський національний медичний університет), який закінчив з відзнакою у 1910 р. Медичну практику проходив під керівництвом Костянтина Зільберника в Лебедині[3]. Залишився при університеті при кафедрі оперативної хірургії для підготовки до професорського звання. Водночас Михайло Іванович працював у факультетській хірургічній клініці під керівництвом професора Л. В. Орлова і в хірургічному відділенні губернської земської лікарні у Ф. Ю. Розе [1]. З 1911 р. Михайло Ситенко працював на посаді старшого асистента кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії у Харківському жіночому медичному інституті [4]. Під час Першої світової війни перебував на військовій службі як старший лікар полку (1914–1918). Працював в Одеському спеціалізованому травматологічному воєнному шпиталі (1917–1918). У 1918 р. після демобілізації Михайло Іванович повернувся до Харкова та працював на посаді прозектора на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії Медичної академії [1]. З 1921 р. М. І. Ситенко — головний лікар Харківського медико-механічного інституту (згодом — Український науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ). У 1926–1940 рр. — реорганізатор і директор цього інституту ( вже Українського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології) і керівник першої в Україні кафедри ортопедії при Харківському інституті вдосконалення лікарів. У 1924 р. Михайло Іванович захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини за темою «О свободной костной аутопластике при псевдоартрозах». У 1930 р. йому присвоєно звання професора, у 1936 р. вченого обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР, у тому ж році надано звання Заслуженого діяча науки УРСР [1]. Науковець є засновником і першим редактором фахового журналу «Ортопедия, травматология и протезирование» (1927–1940), який довгий час був єдиним в країні з цієї спеціальності. Також ініціатор, організатор і голова Першого Всеукраїнського з’їзду ортопедів, травматологів і працівників протезної справи (1936), який став першим з'їздом за даною спеціальністю в СРСР [5]. Обирався головою Українського товариства ортопедів-травматологів, членом Вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я СРСР і президії Вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я УРСР [6]. Михайло Іванович Ситенко пішов з життя 13 січня 1940 р. після тяжкої хвороби [1]. Наукова та педагогічна роботаВчений працював у галузі військово-польової хірургії, кісткової пластики, травматології, розробив близько 20 оригінальних хірургічних операцій при вродженому вивиху кульшового суглоба, звичних вивихах плечового суглоба, псевдоартрозах[7][8]. Особливу увагу Михайло Іванович приділяв дитячій ортопедії та травматології, вродженим деформаціям опорно-рухового апарату. Метод лікування вивиху кульшового суглобу у немовлят отримав його ім'я [3]. М. І. Ситенко – автор низки ортопедичних апаратів і хірургічних інструментів. За його ініціативою створено мережу периферичних науково-опорних пунктів інституту, систему ранніх профілактичних оглядів новонароджених і дітей перших місяців життя, травматологічну станцію, що стала прообразом сучасних травматологічних пунктів, центр реабілітації у м. Слов’янськ для хворих із наслідками травм тощо [6]. Становлення та розвиток ортопедії, травматології, протезування та реабілітаційної допомоги в Україні пов’язано з ім’ям професора. За його сприяння створено нову школу ортопедії і травматології, яку з повною підставою можна називати школою Ситенка. Вчений виховав плеяду учнів [9]. На посаді директора Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології здійснив заходи по оптимізації та реорганізації діяльності закладу[2]:
Наукові праціАвтор близько 60 наукових праць. Деякі з них:
Пам'ятьУ 1940 р. ім'я М. І. Ситенка надано Українському науково-дослідному інституту ортопедії та травматології [7] в Харкові (вул. Григорія Сковороди, 80). Меморіальні дошки відкрито у приміщенні інституту (ідентичного змісту на головному фасаді та у вестибюлі будівлі): «Тут працював з 1921 по 1940 рік член-кореспондент Академії наук УРСР, заслужений діяч науки, професор Михайло Іванович Ситенко». У 1931 р. на другому поверсі створено меморіальний музей інституту. Серед експонатів – гіпсовий бюст професора, його особисті речі, фотографії, документи [9] У 1965 р. Лебединському медичному училищу також присвоєно ім’я видатного вченого [6]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
