Іжорська мова
Іжо́рська мова — мова іжорців, нечисельного народу, що мешкає в Ленінградській області РФ. Належить до північної групи балто-фінських мов. Близька до евремейського говору в групі західнокарельських діалектів. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО зарахована до мов під загрозою зникнення. Кількість мовців наближається до двох сотень, більшість з яких уже літнього віку. ГовориЗазвичай вирізняють чотири основні говори: † — мертві говори
Нижньолузький говір суттєво відрізняється від інших іжорських говірок, що зумовлено впливом інгерманландської фінської та водської мов. ПисемністьДо 1930-х років іжорська мова писемності не мала. На початку 1932 року було створено писемність на основі латинської абетки, почалося видання підручників, в інжорських національних сільрадах частина документації велася іжорською мовою. У 1936 році іжорську абетку реформовано. 1938 року видання книжок іжорською мовою та її викладання в школі було зупинено, іжорські національні сільради скасовано. Іжорська абетка (версія 1932 року)[1]
Іжорська абетка (версія 1936 року)[2]
Іжорська абетка (версія 2005 року)
|
Portal di Ensiklopedia Dunia