|
Ідо
І́до (есперанто ido — дитина, нащадок) — штучна мова, створена, як друга після есперанто універсальна міжнародна мова, яка була б дуже легкою у вивченні для носіїв усіх національних мов. Створена на основі есперанто. На відміну від англійської, котра є природною, і часто не регульованою мовою, ідо проєктувалася, як мова зі сталою граматикою, орфографією і лексикографією. Через це ідо класифікують, як «допоміжну міжнародну мову». Це друга за популярністю штучна міжнародна мова після свого попередника есперанто. Однак, цей момент є суперечливим, адже багато хто вважає, що друге місце варто присвоїти мові інтерлінґва. ГраматикаАбетка та вимоваАбетка складається з 26 літер:
Більшість букв та звуків схожі на латинські (іспанські) за винятком
Ідо — це мова з фонетичною вимовою, де кожній літері відповідає один звук і навпаки. В Ідо не використовується графічний наголос. В усіх словах, за винятком інфінітиву, наголос падає на передостанній склад. АртикльУ мові Ідо існує лише один означений артикль.
Закінчення слів
Афікси та словотворенняЗначення слів можна змінити за допомогою префіксів та суфіксів. Наприклад : des- вказує на протилежне значення: deskonocar = не знати; desfacila = важкий (не легкий); desaparar = зникати (не з'являтися) Ідо — аглютинативна мова, що дозволяє утворювати слова, поєднуючи різні корені, і таким способом змінювати значення, наприклад:
Таким способом, значною мірою можна скоротити час на вивчення лексики. Особові займенники
У третій особі однини, коли не треба чи не бажано вказувати на рід (чоловічий, жіночий чи середній) вживається займенник Lu = він, вона, воно. Так само є займенник третьої особи множини, що не вказує на рід Li = вони чоловічого чи жіночого роду. Відмінювання дієслів
МножинаМножина утворюється дуже просто: закінчення іменника -o змінюється на -i:
Див. такожРесурси тенет
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
