|
Ігор Святославич
І́гор Святосла́вич (д.-рус. Игорь Ст҃ославичь; хрестильне ім'я — Георгій; 2 квітня 1151 — 29 грудня 1202) — руский князь з роду Ольговичів династії Рюриковичів; князь путивльський (1161-1164(?)), курський (1164(?)-1178), сіверський (1178 (1180)-1198) і чернігівський (1198-1202)[1]. Головний герой визначної пам'ятки давньоруської літератури та української мови — «Слова о полку Ігоревім». ЖиттєписМолоді рокиСередній син чернігівського князя Святослава Ольговича, з роду Ольговичів (онук Олега Святославича, праправнук Ярослава Мудрого). Вже з дитинства батько долучав Ігора до діяльності старших князів. Зокрема, у 1159 році разом з батьком брав участь в з'їзді чернігівських князів які вирішували долю галицького князя-ізгоя, Івана Берладника. По смерті Святослава Ольговича у 1164 році за угодою старшого брата Олега з їхнім двоюрідним братом, Святославом Всеволодичем, який обійняв чернігівське княжіння, Ігор Святославич мав одержати від останнього якусь волость, але Святослав не дотримав обіцянки. Ймовірно, Ігор жив разом з братом Олегом у Новгороді-Сіверському, за Л. Войтовичем — князював в Путивлі та Курську. КнязюванняУ 1169 році взяв участь у поході на Київ, організованому Андрієм Боголюбським. Влітку 1171 року на чолі своєї дружини розбив орди половецьких ханів Кончака і Кобяка під Переяславом. Після битви прибув у Київ, де Роман Ростиславич святкував своє вокняжіння. У знак поваги до нового київського князя вручив йому сайгат (трофеї) та святкував разом з ним та іншими князями день св. Бориса та Гліба у Вишгороді. У 1173 році разом зі Святославом Всеволодовичем брав участь в поході великої коаліції князів, яку Андрій Боголюбський послав на Київ проти Ростиславичів. Разом з ними невдало облягав Вишгород. Після смерті брата Олега у 1180 році княжив у Новгороді-Сіверському. Того ж року брав участь у з'їзді чернігівських князів та міжусобиці яку організував Святослав Всеволодович з метою здобуття київського престолу. Разом з половцями Ігор повинен був діяти в Полоцькій землі проти Гліба Рогволдовича Друцького та Давида Ростиславича Смоленського, проте до битви з ними не дійшло й Ігор відступив до Вишгорода де чекав Святослава. Звідти останній послав Ігора разом з половцями до Долобського озера, де він був розбитий Мстиславом Володимировичем, однак зумів врятуватись, переправившись через Дніпро разом з ханом Кончаком. 1183 року здійснив вдалий похід проти половців та розбив їх на Хоролі. Згодом бачимо Ігора в Путивлі де він дав притулок галицькому князю Володимиру Ярославичу (приходився Ігорю швагром) та згодом помирив його з батьком, Ярославом Осмомислом. 1185 року організував спільно з братом Всеволодом, своїм сином, путивльським князем Володимиром і князем рильським Святославом Ольговичем новий похід проти половців. Княжі дружини на Каялі зазнали поразки від орди половецьких ханів Гзи і Кончака, а сам Ігор Святославич потрапив у полон, з якого йому згодом вдалось утекти. Похід Ігоря Святославича на половців послужив сюжетною основою «Слова о полку Ігоревім». У 1190 році видав свою дочку за князя з чернігівської династії, Давида Ольговича. Того ж року здійснив два походи на половців з яких лише перший був успішним. У 1194 році брав участь в з'їзді чернігово-сіверських князів у Рогові (або Карачеві) де вирішувалось питання походу проти Рязанського князівства, який так і не був організований. Після смерті Ярослава Всеволодовича у 1198 році Ігор посів Чернігівське князівство, в якому правив до своєї смерті у 1202 році. Вшанування пам'яті
Сім'я та дітиДружина: з 1183 року — Єфросинія Ярославна, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла. Сини:
Примітки
Джерела та література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_(1780).png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
