Іван Татаринський
о. Іван Татаринський (1 липня 1890, Іванівка — червень 1941, Золочів) — український церковний діяч, священник УГКЦ, парох в с. Гаї-Дітковецькі на Бродівщині (1929—1940), жертва радянських репресій. Слуга Божий. ЖиттєписНародився 1 липня 1890 року в селі Іванівка Скалатського повіту на Тернопільщині (нині Тернопільського району Тернопільської області) в багатодітній сім'ї (7 синів і 3 дочки) місцевого дяка Михайла Татаринського та Анни (до шлюбу Окаринська). Навчався в народній школі в рідному селі, а потім упродовж 1904—1910 років — у Тернопільській українській гімназії[1], проте через брак коштів закінчив лише 6 класів. Працював писарем у податковому уряді в Тернополі, а відтак у старостві[2]. Восени 1912 року призваний на військову службу до австрійської армії в 15 полк, що базувався в Тернополі. З початком Першої світової війни воював спочатку на російському фронті, а після старшинського вишколу у Львові, відправлений на італійський фронт. Дослужився до рангу унтерофіцера І класу і за відмінну службу отримав срібний хрест заслуги з короною. Восени 1918 року зголосився на службу в УГА і в грудні з в складі І полку Січових Стрільців висланий на Україну. Отримав звання хорунжого, а в травні 1919 року був іменований четарем і став керівником полкового обозу. Взимку 1920 року Іван Татаринський потрапив у штаб І бригади ЧУГА (колишній ІІ корпус УСС) як старшина для особливих доручень і служив до квітня 1920 року, коли ЧУГА здалася полякам. Був інтернований у таборі Фридрихівка, де захворів на тиф і після короткого лікування був звільнений. У 1922 році завершив середню освіту і вступив до Львівської духовної семінарії, де навчався впродовж 1922—1926 років[3]. 1 серпня 1926 року в селі Берлин повінчався з дочкою священика Софією Струмінською і 27 лютого 1927 року був висвячений у священичий сан. Від березня 1927 року до березня 1929 року виконував функції адміністратора парафії в с. Ражнів Брідського повіту, а 10 березня 1929 року отримав призначення на парафію в с. Гаї-Дітковецькі[4]. Дбав про духовний і освітній рівень своїх парафіян: збудував читальню, народний дім, заснував сільський кооператив «Єдність» і церковний хор[5]. У березні 1939 року був готовий план нової мурованої церкви, громада вже навіть заклала фундамент нового храму, але не змогла його побудувати, бо розпочалася Друга світова війна[6]. 30 жовтня 1940 року о. Іван Татаринський був заарештований НКВД і ув'язнений у Золочівській тюрмі. В травні 1941 року засуджений до 8 років позбавлення волі. У червні 1941 року перед приходом німців о. Іван Татаринський був замордований у так званій «парилці» (задушений гарячою парою) в Золочівській тюрмі[7]. Місце поховання невідоме. НагородиБеатифікаційний процесВід 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Івана Татаринського до лику блаженних[8]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
