У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Мориквас .
Надія Мориквас Надія Мирославівна Мориквас Народилася 9 травня 1952 (1952-05-09 ) (72 роки) Шельпаки , нині Тернопільський район , Тернопільська область , Україна Громадянство УРСР → Україна Національність українка Діяльність письменниця літературний критик журналістка редакторка Галузь література [ 1] літературна критика [ 1] журналістика [ 1] редагування [ 1] Відома завдяки письменниця, літературознавиця, журналістка Alma mater Львівський університет Знання мов українська [ 1] Членство Національна спілка журналістів України Національна спілка письменників України Батько Мирослав Нагороди Львівська обласна премія імені Богдана Лепкого (2006)
Наді́я Миросла́вівна Мориква́с ( 9 травня 1952 , с. Шельпаки , Україна ) — українська письменниця , есеїстка , літературознавиця . Кандидат філологічних наук . Член Національної спілки журналістів (1983 ) та письменників України (1995 ).
Надія Мориквас народилася 9 травня 1952 року в с. Шельпаки , нині Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчила факультет журналістики Львівського університету (1980 ).
Працювала:
робітницею на підприємствах Львова;
кореспонденткою Яворівської районної газети (Львівська область), львівської молодіжної газети «Ленінська молодь», газети «Львівський залізничник»;
заступницею редактора газети «Літературний Львів» (1994—1999);
керівницею пресцентру Асоціації роботодавців Львівської області, головною редакторкою журналу «Річ» (1999—2001, економіка і культура);
наповнювала авторську колонку в газеті «Поступ» (2001—2002, м. Львів);
ведучою авторських літературних програм на Львівському телебаченні та обласному радіо;
редагувальницею часописів «Галицька брама» і «Наша спадщина». Від 2000 року — головна редакторка журналу «Річ» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine .] (з 2009 — інтернет-видання).
Авторка
збірок поезій:
«Біле місто» (1991),
«Танці на льоду» (1996),
«Істина срібноти» (1998),
книг прози:
«Спокуса вічністю. Щоденник іронічної прози» (1997, 1998, 1999),
«За нас у Львові: Міфи і міти» (2001),
«Рід: Українські хроніки» (2002, 2003),
«Меланхолія Степана Чарнецького» (2005),«Час без любови» (2007),
«Де мій брат?» (2010),
«Корнелія» (2015)[ 2]
«Винова гора» (2017)[ 3]
«Люди свого часу» (2019)[ 4]
статей
Авторка рецензій, передмов, літературних портретів, есеїв у збірниках та періодиці. Окремі твори Надії Мориквас перекладені німецькою, італійською, угорською, румунською мовами[ 5]
письменники художники і релігійні діячі громадські діячі, науковці краєзнавці
