Народилась 2 лютого 1443 року у Мюнхені. Була шостою дитиною та другою донькою в родині герцога Баварії-МюнхенаАльбрехта III та його дружини Анни Брауншвейг-Ґрубенгабен-Айнбекської. Мала старших братів Йоганна, Ернеста, Сигізмунда й Альбрехта, який невдовзі помер, та сестру Маргариту. Згодом сімейство поповнилося синами Альбрехтом, Крістофером і Вольфгангом та донькою Барбарою.
Одним із місць проживання родини був замок Блютенбург.[1] Основною резиденцією герцога Баварії вважався Старий Двір у Мюнхені.[2] Сховищем під час народним повстань служив міський замок Нойвесте.[3]
Дрезденська резиденція пари
У 17-річному віці Єлизавета була видана заміж за 19-річного принца Саксонії Ернста, старшого із виживших синів курфюрста Фрідріха II. Заручини відбулися за десять років до цього й, згідно шлюбного контракту, весілля мало пройти раніше: у 1456 році. Втім, вінчання відбулося у Лейпцизі 25 листопада 1460 року. Шлюб виявився щасливим, Ернст дуже кохав дружину.[4] Вже наступного року Єлизавета народила первістка. Всього мали семеро дітей. Єлизавета піклувалася про виховання дітей, у тому числі, про надання їм відповідної освіти.[5]
У 1464 році її чоловік став курфюрстом Саксонії. Правління здійснював зі своїм братом Альбрехтом. У 1471 році вони заклали будівництво майбутньої спільної резиденції Альбрехтсбург, яка, однак, так і не використовувалася за призначенням. З 1468 до 1480 року велося також розширення Дрезденської резиденції.
Курфюстіна померла після тривалої хвороби. В кінці життя була прикута до ліжка, яке для зручності було обладнане колесами та підйомником.[6] 5 березня 1484 її не стало. Була похована в кірсі Святого Павла у Лейпцизі. Ернст загинув два роки потому, впавши з коня. Перед цим встиг поділити із братом саксонські землі, ставши засновником Ернестинської лінії Веттінів.
