Точна дата заснування некрополя невідома. З'явився у першій або другій чверті ХІХ ст. на спеціально купленій єврейською громадою землі, після утворення Петропавлівського кладовища. У основній масі єврейську громаду Чернігова становили хасиди та ашкеназі, лише 0,11% складали православні. Імовірно, що при кладовищі існував будинок для ритуального обмивання (принаймні, цього вимагала традиція).
Площа кладовища не була сталою. За час ХХ ст. вона зросла майже вдвічі: від 2,5 га (1908) до 4,6 га (1953). Наразі територія Єврейського кладовища складає 4,3 га. При цьому, похованнями зайнято не більше 60% від усієї площі некрополя.
Основна маса надгробків першочасу існування некрополя знищена, найбільш ранні, що дійшли до сьогодення, належать до останньої чверті ХІХ ст. Значних руйнувань кладовище зазнало в роки Німецько-радянської війни.
У повоєнний час радянська влада розпочала новий виток антисемітизму, зокрема, в 1959 році було закрито останню діючу синагогу в місті та знято з обліку Чернігівську юдейську громаду з формулюванням «за систематическое грубое нарушение законодательства о религиозных культах» (рос.); 1961 року було проведено відповідну пропаганду в місцевій пресі, а 1968 року кладовище, що мало ще вдосталь вільної території під поховання, було примусово закрите. Останні точкові поховання зроблено в середині 1970-х.
На території Єврейського кладовища Чернігова можна побачити зразки надземних склепів та традиційних юдейських поховальних пам'яток — мацев. Більшість надгробків ХІХ – поч. ХХ ст. прикрашені епітафіями на івриті, двомовними — івритом та російською, або лише російською з використанням юдейської символіки: менора, гексаграма, тощо. Надгробки ХХ ст. практично всі означені російською.
Наразі кладовище доглядається членами чернігівської єврейської громади БЄФ «Хасде-Естер» та комунальними установами міста. Абсолютна більшість поховань у вкрай занедбаному стані.
У західному куті кладовища припускається існування братської могили воїнів, полеглих при визволенні Чернігова в вересні1943 року[4].
У роки окупації міста нацистами, побоюючись арештів та погромів під час здійснення поховань на своєму кладовищі, єврейська громада пробувала ховати своїх членів на Петропавлівському кладовищі. Проте антисеміти з числа пастви Російської православної церкви, вважаючи некрополь створеним виключно для своєї конфесії, почали проявляти нетерпимість відносно таких поховань. Показовим є випадок, коли могила юдея була осквернена, а труна з небіжчиком викинута й підпалена[5].
Основним типом надгробка в юдеїв вважається мацева — вертикальна намогильна плита, прикрашена різьбленням та розлогою епітафією. Порядок прикраси мацеви суворо регламентувався, для чоловіків та жінок зображення були різні. Іноді ім'я померлого не вказувалося, лише рід занять. Найчастіше мацеви робили з каменю, проте існував й рідкісний варіант — плита з дерева. Така мацева, виготовлена з дуба, збереглася на Єврейському кладовищі (нині перебуває у єврейській общині Чернігова).
Тут похований Чоловік реб Мойша син реба Мордехай помер 16 тамуза [липень-серпень] 1890 року Та буде його душа зав'язана у вузлі життя Сендер нехай душа Його буде освячена З Могильова.
На думку дослідника В. Я. Руденка, в фінальній частині епітафії, найімовірніше, вказано ім'я майстра, що вирізьбив мацеву — Сендер (Олександр) з міста Могильова[6].
Купець. Родини Метриків та Данюшевських володіли одним із найбільших універмагів міста «Торговля Метрикъ-Данюшевской», що розташовувався на Красній площі Чернігова.
Радянською пропагандою змальовувався, як революціонер-більшовик. У дійсності — дрібний злодій. Помилково викрав на чернігівській залізничній станції наповнену марксистськими прокламаціями валізу, з якою був затриманий і звинувачений у більшовизмі.
Учасник Єврейської самооборони. Вбитий антисемітами під час жовтневої маніфестації, викликаної оприлюдненням 2 листопада (20 жовтня) «Правительственного сообщения» — уточнення до Маніфесту 17 жовтня 1905.
↑Зі спогадів Н. П. Сльозної, що в роки війни мешкала неподалік кладовища (інформація С. Бойченко).
↑Руденок В. Новое о надгробных еврейских памятниках Чернигова / В. Руденок // Евреи Левобережной Украины. История и культура: Материалы ІІІ-го Международного научного семинара. — Чернигов, 2006. — С. 91-93
