|
Карнабіда Андрій Антонович
Андрі́й Анто́нович Карна́біда (вжив. також Карнабі́д, Карнабед; 14 жовтня 1927, с. Рогізки Сновського р-ну Чернігівської області — 29 березня 2005, Чернігів) — український архітектор, мистецтвознавець, краєзнавець. Кандидат архітектури (1974), член Національної спілки архітекторів України (1958), член-кореспондент Академії архітектури України (1994), лауреат премії в галузі містобудування і архітектури імені І. Моргілевського від Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. ЖиттєписНародився 14 жовтня 1927 року у с. Рогізки Сновського району Чернігівської області. 1930 року разом з батьками переїхав до Чернігова. У 1948 році закінчив архітектурне відділення Київського технікуму житлово-цивільного будівництва, а 1954 року — з відзнакою архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. У 1963 році закінчив аспірантуру при Київському науково-дослідному і проектному інституті містобудування. У 1960 році в складі групи молодих архітекторів Чернігівського облпроекту виступив з ініціативою створення в УРСР добровільного Товариства охорони пам'яток історії та культури, а після його створення, у 1966 році був обраний головою Чернігівської міської організації та членом правління Чернігівської обласної організації Товариства. З 1967 року став зберігачем фондів Чернігівського архітектурно-історичного заповідника, значно примножив та розширив їх. Разом з досвідченими фахівцями та численними ентузіастами організував багато науково-пошукових експедицій по Чернігівщині, під час яких було виявлено та вивчено цілу низку пам'яток як архітектурних та археологічних, так і етнографічних. Депутат Чернігівської міської та Чернігівської обласної рад (1990-1994), член депутатських демократичної групи "Чернігів" та депутатської групи "Чернігівщина". Балотувався до Верховної Ради України у 1994 та 1998 (від ПРП). У 1994 році був обраний членом-кореспондентом Академії архітектури України. У 1996 році обраний почесним членом Національної спілки краєзнавців України. Останні роки життя присвятив відстоюванню і захисту архітектурних пам'яток Чернігова від того, що називав «бульдозерною архітектурою» — безконтрольного винищення історичних будівель задля нової забудови. Зокрема, широкого резонансу набув десятилітній конфлікт між мистецтвознавцем та міськими властями Чернігова стосовно нищення останніми будинку І. Г. Рашевського — унікальної історичної та культурної пам'ятки. Готував до друку книгу «Чернігів. Сторінки минувшини». Улюбленою фразою науковця були слова його вчителя — П. Д. Барановського:
Помер 29 березня 2005 року на 78 році життя, похований у Чернігові на кладовищі Яцево. Науковий доробок Автор понад 500 статей, нарисів та книг, присвячених пам'яткам Чернігова та Чернігівщини. У 1983 році брав участь у розробці карт та доборі ілюстрацій до видання «История городов и сел УССР. Черниговская область» (російськомовне видання). Протягом 1985–1990 років підготував 166 статей про пам'ятки історії та культури Чернігівщини і Київщини до «Свода памятников истории и культуры Украинской ССР» (не був виданий). У 1990 році підготував 67 статей про пам'ятки архітектури та історії до енциклопедичного довідника «Чернігівщина», був науковим консультантом видання. Є автором статей про А. Карташевського, А. Є. Білогруда (спільно з А. К. Адругом), П. Д. Барановського, Л. Б. Могучова, Г. В. Борисовича, Д. С. Ліхачова, В. В. Чепелика, Г. Н. Логвина, М. М. Ґе (спільно з Л. Д. Максимовою), Б. О. Рибакова а також про пам'ятки Чернігова, Одеси, український модерн, тощо. Одним з перших серед архітекторів звернув увагу на ефективність конвекторів як обігрівальних пристроїв майбутнього (Карнабіда А. Зручно, дешево, красиво. Конвектори — один з ефективних засобів обігріву приміщень / А. Карнабіда // Деснянська правда. — 2 серпня 1960). Автор нарисів-путівників по Чернігову, перекладених кількома мовами (1969). Захоплювався живописом (провідне місце в його художній творчості належить переважно архітектурному пейзажу, портрету та натюрморту), також займався документальною фотографією і створив серію фотознімків, присвячених пам'яткам історії та культури Чернігова. У грудні 2008 року в Чернігові та у січні–лютому 2009 року в Києві зусиллями Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури та Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» були організовані посмертні виставки художніх творів «Андрій Карнабєд. Життя — люди та пам'ятки». На них було представлено лише невелику частину його творчого доробку як художника, створену протягом 1946–2000 років, що зберігається в фондах заповідника та приватному зібранні. Роботи З 1954 року брав участь у відновленні та реставрації П'ятницької, Катерининської, Іллінської церков, Троїцького, Борисоглібського та Спасо-Преображенського соборів, Будинку полкової канцелярії, Колегіуму в Чернігові, палацу Розумовського в Батурині та Сокиринського палацу, дослідженні і реставрації пам'яток історії та архітектури у Новгороді-Сіверському, Ніжині, Прилуках, Седневі. Знаний як учень П. Д. Барановського. Мав стосунок до опрацювання генеральних планів забудови Чернігова, Ніжина, Прилук, Новгорода-Сіверського, визначення охоронних зон пам'яток історії та культури. Брав участь у питаннях розробки герба Чернігова у 1967–1969 роках. Створив як архітектор:
Вшанування пам'яті21 лютого 2023 року сесія Чернігівської міської ради затвердила переіменування вулиці Короленка на вулицю Андрія Карнабіди, а 1-й провулок Короленка на провулок Андрія Карнабіди.[2] Деякі праціВ академічних виданнях:
Індивідуальні та колективні монографії:
Статті:
Див. також
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
