У середині ХІХ сторіччя садибу придбав дворянин Карл Адамович Ржепецький, службовець у Палаті цивільного суду. Садиба поступово збільшувалася внаслідок приєднання куплених у 1846, 1847 і 1873 роках суміжних земельних ділянок. 1864 року її площа становила 1155 квадратних сажнів. У глибині подвір'я звели дерев'яний особняк. З боку вулиці розпланували фруктовий сад. Серед споруд були каретня, стайня, льохи і льодовня.
1901 року після смерті власника садибу успадкували вдова Ржепецького та його діти: державний діяч, майбутній міністр фінансів Української ДержавиАнтон Ржепецький, Микола Ржепецький і М. Тарновська[2].
22 листопада 1907 року незабудовану частину садиби із садом у них купив відомий тоді власник кінних заводів Леонід Родзянко та його дружина Олександра Родзянко (уроджена Бейльштейн). 23 лютого 1910 року після смерті Миколи Ржепецького і його матері А. Ржепецької їхні нащадки продали Родзянкові решту ділянки. 1908 року на замовлення нового власника за проєктом цивільного інженера Миколи Яскевича спорудили п'ятиповерхові будинки № 14-Б та № 14-В. У 1910—1911 роках під наглядом архітектора Мартина Клуга споруджено головний будинок № 14-А та флігелі № 14-Г і 14-Д.
У будинки провели електрику, холодне і гаряче водопостачання, центральне водяне опалення, каналізацію, а у квартири будинку № 14-б — «розмовні труби». Окрім того, було встановлено ліфт «Otis». У підвалах містились пральні, дров'яники й комори для кожної квартири[3].
1914 року Леонід Родзянко продав садибу й емігрував до США.
4 травня 1922 більшовики націоналізували садибу і перетворили квартири на комунальні.
У 1990-х і 2005—2007 роках капітально відремонтували будинок № 14-Б, а на початку 2000-х років — будинок № 14-А[4].
Архітектура
Головний семиповерховий будинок № 14-А зведено 1910 року на червоній лінії забудови вулиці. Архітектор Мартин Клуг оформив фасад у стилі модерну. Цегляна, тинькована споруда має підвал, двосхилий дах, бляшану покрівлю, бетонні перекриття на металевих балках, мармурові парадні сходи і гранітні чорні.
Вісь чолового фасаду — прямокутний ризаліт із порталом головного входу. Сходова клітка має різні за формою вікна — овальне, лучкове, квадратне, півциркульне, підковоподібне. Обабіч входу стоять каріатиди з довгим розпущеним волоссям.
Бічні осі виділені тригранними тривіконними еркерами. Вони акцентовані верхніми овальними тридільними вікнами розкріповок й увінчані аттиком. Високий рустований цоколь у два поверхи відокремлений смугою балконів із ґратчастими огорожами.
Над п'ятим поверхом — широкий орнаментальний фриз. Фасад декоративний ліпниною, рослинними орнаментами, маскаронами, композиціями в стилі модерну, балконними огородженнями з бетону й металу[4].
П'ятиповерховий будинок № 14-Б зведено 1908 року на червоній лінії. Цивільний інженер Микола Яскевич оформив фасад у стилі модерну.
Композиція фасаду асиметрична. Головна вісь із вхідним порталом і бічні осі з отворами проїзду і входу акцентовано розкріповками. Центральна частина увінчана фігурним аттиком.
Віконні прорізи мають різну ширину і форму — прямокутні, півциркульні, із заокругленими верхніми кутами і пласкими фігурними лиштвами, замковими каменями, сандриками і профільованим завершенням. Головний вхід фланкувалипілонами та рустованимилізенами, які завершені фігурними елементами обабіч підковоподібного люнета й декоровані тондо з трьома смугами. Під лучковим сандриком розміщений вензель «Л. Р.» (ініціали Леоніда Родзянка) в обрамленні рослинного орнаменту.
Бічні портали проїзду і входу фланковано лізенами. Над ними — скульптурні голівки янгола із крилами.
Парадні сходи прикрашено мармуром, ліпленням, різьбленням по дереву.
У кімнатах квартири Леоніда Родзянка, яка містилась на третьому поверсі, є каміни, інкрустований паркет, металева фурнітура. У кабінеті — розпис на тему кінного спорту. Зала оздоблена у стилі рококо[5].
Використання будинків
У 1910—1920 роках частину приміщень у будинку № 14-А здавали приватній жіночій гімназії В. Трифонової з дитячим садочком і вишкільним училищем, в яких виховували дітей за допомогою фребелівських ігор, а також проводили заняття з малювання і ліплення. Перший поверх орендувала крамниця. У радянський час гімназію пристосували під трудову школу на 300 учнів.
Друг Ольга, Кадомська Марія, Олександр Кучерук, Малаков Дмитро та інші. Садиба на Ярославому Валу, 14 // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 (ч. 3). — С. 2053—2058.