У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою
Широкий .
Дільниця Мерефа — Красноград
Харків
Шпаківка
0
Мерефа
Зміїв
3,7
Утківка
Лозова
р. Мож
7,6
8 км
9.8
Ордівка
М18
13,4
Джгун
19,5
Водолага
23,8
Кварцовий
27,3
Сосонівка
р. Вільхуватка
30,2
Караван
34
Станиця
Т 2120
39,1
Власівка
47,4
Широкий
52,9
53 км
57,5
Берестовеньки
64
61 км
р. Берестовенька
65,7
Нововербівка
М29
Лозова
М18
75,8
Красноград
Полтава
Новомосковськ
Широ́кий — роз'їзд на дільниці Мерефа — Красноград . Заснований у 1927 році[ 1] . Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці .
Роз'їзд розташований між станцією Власівка (8,3 км) та зупинним пунктом 53 км (5,5 км) у селі Раківка Нововодолазького району Харківської області . Відстань від роз'їзду Широкий до станцій Мерефа — 47 км, Красноград — 29 км, Харків-Пасажирський — 72 км[ 2] [ 3] .
Історія
Роз'їзд Широкий було відкрито у 1927 році під час введення в експлуатацію лінії від Мерефи до Нижньодніпровська [ 4] [ 5] .
У 1988 році роз'їзд було електрифіковано, під час продовження електрифікації дільниці Власівка — Красноград протяжністю 37 км, на що було витрачено 3 млн. карбованців . Будівельно-монтажні роботи виконували працівники Харкова , Дніпропетровська , Куп'янська та Воронежа . Електрифікацію було завершено на 5 місяців раніше запланованого строку, і вже 14 жовтня 1988 року відбувся перший рейс електропоїзда від Харкова до Краснограда [ 6] [ 7] [ 8] .
З 19 серпня 2011 року, у зв'язку з реконструкцією станції Красноград із електрифікації станції змінним струмом для впровадження швидкісного сполучення до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року , було відмінені електропоїзди через роз'їзд Широкий до станції Красноград. В цей час вони прямували лише до станції Власівка та Берестовеньки , де для пасажирів було призначені дизель-поїзди від станцій Власівки та Берестовеньки до Краснограда[ 9] [ 10] . Відновлення руху електропоїздів через роз'їзд Широкий до Краснограду відбулось 5 травня 2012 року[ 11] [ 12] .
Пасажирське сполучення
На роз'їзді Широкий зупиняються електропоїзди приміського сполучення у напрямку Харкова та Краснограда .
Галерея
Примітки
↑ А.С. Архангельский, В.А. Архангельский . Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 94. — 100 000 прим.(рос.)
↑ Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7 .
↑ Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
↑ Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 гг. / Сост. Г. М. Афонина. — М., 1995. — С. 104.
↑ Українські залізниці. Стара версія вебсайту. Історія Придніпровської залізниці . Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 13 квітня 2017 .
↑ Машиніст Є. М. Тищенко першим провів електропоїзд новим маршрутом — від Південного вокзалу до станції Красноград [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine .] , — Харьков транспортный. Новости. ЖД транспорт.
↑ Харьков транспортный. Хроника. ЖД транспорт [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine .] (рос.)
↑ История электрификации железных дорог СССР. 1986—1990 гг . Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 13 квітня 2017 . (рос.)
↑ Из-за реконструкции станции «Красноград» изменилось расписание электричек [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine .] , — Status quo , 20.08.2011 (рос.)
↑ Дизель-поезд ДР1А на участке Власовка — Красноград [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine .] , — Харьков транспортный . 06.04.2012 (рос.)
↑ Возобновлено прямое сообщение Харьков — Красноград [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine .] , — Вечерний Харьков . 05.05.2012. (рос.)
↑ Між станціями Харків-Пасажирський та Красноград відновлено пряме сполучення на електричній тязі [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine .] , — Офіційний вебсайт «Укрзалізниці» , 07.05.2012
Посилання
Джерела
А.С. Архангельский, В.А. Архангельский . Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 94. — 100 000 прим.(рос.)
Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7 .
Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
Станції Роз'їзди Колійні пости Пости