Дергачі (станція)

Дергачі
залізнична станція, проміжна залізнична станція
Вокзал станції "Дергачі"
Розташування
РозташуванняУкраїна Україна
АдресаУкраїна, Харківська область, м. Дергачі
Координати50°06′02.50″ пн. ш. 36°08′01.84″ сх. д. / 50.1006944° пн. ш. 36.1338444° сх. д. / 50.1006944; 36.1338444
Структура
Лінія(ї)Харків — Бєлгород
Платформ3
Колій6
Історія
Відкрито1869 рік[1]
Електрифіковано1959 рік
Інша інформація
ВласникПівденна залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)432202
Тарифна зона3
Мапа
Мапа

Дергачі́ — залізнична станція напрямку Харків — Бєлгород. Центральна станція міста Дергачі.

Розташована між залізничними платформами Моторна та Нові Дергачі.

Станція Дергачі — проміжна станція 4-го класу Харківської дирекції залізничних перевезень.

Станцію обслуговують 22 співробітника. Щоденно (без зупинок) через станцію проходять лише 2 пасажирських поїзда № 20/19 Харків — Москва та 74/73 Кривий Ріг — Москва.

На станції Дергачі зупиняються лише приміські електропоїзди сполученням Харків — Козача Лопань — Харків.

На станції є вантажне відділення.

Напрямок Харків  Козача Лопань обслуговується моторвагонним депо «Харків» (електропоїзди ЕР2, ЕР2Р, ЕР2Т).

Відстань до станції Харків-Пасажирський — 13 км[2].

Історія

В першій половині XIX століття у Дергачах починається розвиток промисловості.

Для покращення транспортних зв'язків у 1868 році почалося спорудження залізниці між Харковом і Бєлгородом. Через рік залізниця була відкрита. Її прокладено і через місто Дергачі.

У роки Громадянської та Другої світової війни станція була місцем запеклих боїв.

В 2003 році станцію було капітально відреставровано.

З 2007 року на станції була збудована автономна котельня і залізничники відмовилися від опалення міською котельнею. Були відкриті каси з продажу квитків на потяги далекого сполучення.

Примітки

  1. А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 135. — 100 000 прим.(рос.)
  2. Україна. Атлас залізниць. — Київ : ДНВП «Картографія», 2008. — С. 65. — 4 000 прим. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

Джерела