1782 року землі, на яких розташоване село були виділені графу Йозефу Вітту та херсонському купцеві Івану Дофіне, які збудували тут дачі та заклали садки, які згодом отримали назву Графського саду.
1796 року дачу Дофіне зайняв грек-переселенець з острова Хіос Степан Гунаропуло. Від його імені поселення отримало назву Степанові Хутори.
1888 року Графський садок придбало херсонське земство, на території якого було збудовано приміщення колонії для психічно хворих (нині Херсонська обласна психіатрична лікарня), згодом добудовувались інші корпуси.
У 1922-1923 роках село отримало назву Степанівка та було віднесене до Чорнобаївсько-Степанівської сільської ради.
1958 року рішенням Херсонського облвиконкому Степанівка ввійшла до складу села Чорнобаївка та перестала існувати як окремий населений пункт.
Протягом 2013 — 2014 рр. у селі діяв аматорський футбольний клуб «Скіф», котрий виступав у другій лізі чемпіонату Херсона з футболу.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Херсонської міської громади[2].
19 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи увійшло до складу новоутвореного Херсонського району[3].
Після звільнення, село опинилося на лінії вогню та постійно перебуває під постійним вогнем російської армії.
17 грудня 2022 року російські війська з лівобережжя Херсонської області здійснили мінометний обстріл звільненого села, влучивши у штаб гуманітарної допомоги, також обстрілом було пошкоджено будівлі загальноосвітньої школи, лікарні та церкви. Вбито одну людину, двох поранено[6].
«Херсонський вісник», № 8 (1122), 23 лютого 2012, с. 17
Чечин Н. М., Авакина И. И. К истории Херсонской областной психиатрической больницы // История украинской психиатрии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи). Т. 1. — Харьков, 1994. — С. 137–138 (рос.)