У Станіславській волостіХерсонського повіту для переселенців із Віленської, Гродненської та Подільської губерній було відведено землі «при колодцах» з державного фонду, однодворці прибули сюди 1846 року. Поселення одержало назву Цареводар, як свідчення того, що земля для них дарована царем.
На 1858 рік в Цареводарі проживало близько 600 осіб, переселенці-однодворці були римо-католицької віри, входили до парафії Херсонського Римо-католицького костелу.
Станом на 1886 рік в селі мешкало 1368 осіб, налічувалось 143 двори, існував молитовний будинок, школа, 2 лавки[2].
На кошти селян в селі було побудовано костел на честь Пришестя Христа. У документах обласного відділу архітектури за 1945 рік зберігся короткий опис костелу: «У селі Цареводар є будівля (костел) Стиль готика, Будівля кам'яна. Різноколірне скло на вікнах. Рік будівлі невідомий».
Крім римо-католиків, у селі проживала численна громада православних, які мали свою церкву на честь Святого Архангела Михаїла. Відомо, що священниками у церкві були Петро Вітвицький і Федір Венцель.
На 1896 р. у Цареводарі була земська школа, католицький костел і православна церква, поштове відділення, склад-магазин сільськогосподарських знарядь, млин, 4 лавки (серед них і винна). У власності сільського товариства було 5 тис. 684 десятин землі.
На 1906 рік в селі нараховувалось 342 господарства, проживало: чоловічої статі — 858 чол., жіночої — 908 чол., тобто 1766 чол. У власності господарів було 711 коней, 186 робочих волів, 322 молодняку. Безземельних у селі не було; найбідніші мали до З десятин; 82 господарі мали наділи до 10 дес; 101 господар — до 15 дес; 63 — до 20 дес; 22 — до 25 дес; 5 господарів мали до 50 дес; 8 господарів — 50 дес. і більше. Урожайність становила: жито: 37,5 пудів з дес., пшениця — 41,3 пуди.
В 1928 році село Цареводар, налічувало 445 господарств. Кількість населення становило 2055 особи. 961 — чоловік, 1094 — жінки.
Село постраждало під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років[3]. Встановлено імена двох померлих від голоду[3].
12 червня2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Білозерської селищної громади.[4]
19 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білозерського району, село увійшло до складу Херсонського району[5].
30 листопада Міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що в селі було виявлено масове поховання людей біля будинку з сьома загиблими людьми, що був підірваний російськими військами ще у квітні[10].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1811 осіб, з яких 923 чоловіки та 888 жінок[11].
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)