Парфійська мова — мертва іранська мова. Була офіційною мовою парфянської держави Аршакідів у ІІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е. Використовувалася на території сучасних Ірану, Вірменії, частини Іраку і Середньої Азії. У III—IV ст. продовжувала частково використовуватися в Сасанідській імперії[1].
Примітки
- ↑ Молчанова Е.К. Парфянский язык. «Языки мира». Иранские языки. II. Северо-западные иранские языки. М. 1999
Посилання
|
---|
Давньоіранські |
---|
Західні | |
---|
Східні | |
---|
|
Середньоіранські |
---|
Західні | |
---|
Східні | |
---|
|
Новоіранські |
---|
Південно-західні | |
---|
Північно-західні | Таті-Талиські | |
---|
Прикаспійські | |
---|
Курдські | |
---|
Центральноіранські | |
---|
Белуджійські | |
---|
Ормурі-парачі | |
---|
|
---|
Південно-східні | |
---|
Північно-східні | |
---|
|
|
|
---|
Науки | |
---|
Держави | |
---|
Міста | |
---|
Населення | |
---|
Мови і писемність | |
---|
Література | |
---|
Культура і побут | |
---|
Наука | |
---|
Найвідоміші правителі | |
---|