Народився в багатодітній селянській родині. Навчався в двокласному початковому училищі містечка Карлівки, потім у Полтавській школі садівництва, а з 1917 по 1920 рік — в Уманській середній школі садівництва. Після закінчення Уманської школи садівництва працював селекціонером на Білоцерківській дослідній станції і одночасно навчався в Київському сільськогосподарському інституті.
Закінчивши в 1925 р. (заочно) Київський сільськогосподарський інститут, молодий агроном Т. Д. Лисенко дістав призначення на дослідну станцію у місті Гянджа (Азербайджан). Там він, зокрема, випробував техніку низькотемпературної обробки насіння перед сівбою — так званої яровизації. У 1929 р. Лисенко заїхав до рідного села та запропонував використати її своєму батьку — Денисові Лисенку. Той посіяв навесні два мішки озимої пшениці, яка трохи намокла, проросла і пролежала взимку під снігом — і отримав добрий врожай. Ідею яровизації підтримав Наркомат землеробства УРСР, і в багатьох газетах (в тому числі й у «Правді») з'явились схвальні публікації про ініціативу батька й сина Лисенків[14].
У 1930 році Т. Д. Лисенка перевели до Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (ВСГІ) в Одесі, де він займався впровадженням яровизації. З 1932 р. почав видаватися «Бюллетень яровизации», а з 1935 р. — журнал «Яровизация». За офіційними даними, у 1932 р. «яровизовано» було 43 тис. га посівів, у 1933 р. — 200 тис., у 1934 р. — понад 600 тис., у 1935 р. — 2,1 млн, у 1936 р. — 6,9 млн, у 1937 р. — 8,9 млн га[15].
У травні 1934 р. став академіком (дійсним членом) Академії наук Української СРР, у червні 1935 р. — академіком ВАСГНІЛ.
У списку наукових досягнень Лисенка вказують: теорію стадійного розвитку рослин, на базі якої розроблено агротехнічні прийоми для підвищення врожайності, в тому числі і методи «яровизації»; техніку «чеканки» бавовника; створення нових сортів сільськогосподарських культур (яра пшениця «лютесценс 1173», «одеська 13», ячмінь «одеський 14», бавовник «одеський 1» та ін.)[16]; сівбу озимої пшениці по необробленій стерні ярих культур[17]; яровизацію картоплі для отримання раннього врожаю; техніку літніх посадок картоплі у південних районах країни для запобігання виродженню клубнів як посадкового матеріалу. У роки війни Лисенко запропонував використовувати для посадки тільки верхівку картоплі, зберігаючи решту для харчування[18].
Критика «формальної» генетики
Тези про можливість успадкування набутих ознак, вегетативної гібридизації та породження інших видів
Т. Д. Лисенко стверджував, що властивості рослин, набуті ними у процесі «яровизації» чи інших методів «виховання», можуть успадковуватись наступними поколіннями, таким чином дозволяючи селекціонерам значно прискорити виведення нових цінних сортів. Прихильники класичної генетики (яких Лисенко називав «вейсманістами», «менделістами» та «морганістами») заперечували таку можливість, але Лисенко віддавав перевагу ідеям Ламарка: «…у суперечці, що спалахнула на початку XX сторіччя між вейсманістами та ламаркістами, останні були ближчими до істини, бо вони обстоювали інтереси науки, натомість вейсманісти впадали у містику і розривали з наукою… Ми, представники радянського мічурінського напрямку, стверджуємо, шо успадкування властивостей, набутих рослинами та тваринами у процесі їх розвитку, є можливим та необхідним.»[17].
Вважав, що в природі не існує внутрішньовидового перенаселення й відсутня внутрішньовидова боротьба, а існуючі біологічні види під впливом зміни умов зовнішнього середовища здатні безпосередньо породжувати інші види[16].
Вважав можливою також вегетативнугібридизацію і стверджував, що існування таких гібридів доводить хибність «менделізму-морганізму»: «І. В. Мічурін та мічурінці знайшли засоби для масового отримання вегетативних гібридів. Вегетативні гібриди є переконливим доказом слушності мічурінського розуміння спадковості. Водночас вони є нездоланною перепоною для теорії менделістів-морганістів.»[17].
Спроба спростувати закони Менделя
У 1939 р. в журналі «Яровизация» вийшла стаття аспірантки Лисенка Н. І. Єрмолаєвої «Ще раз про „горохові закони“»[19]. Єрмолаєва стверджувала, що результати її експериментів спростовують закони Менделя. Проаналізувавши дані Єрмолаєвої, відомий математикА. М. Колмогоров, спеціаліст з теорії ймовірностей, показав, що їх відхилення від менделівських пропорцій лежать цілком у межах статистичної похибки для заданої кількості вимірювань; таким чином, ці результати не заперечують, а навпаки, черговий раз підтверджують закони Менделя[20]. Лисенко не зміг спростувати розрахунки Колмогорова, однак не визнав помилки своєї аспірантки і заявив, що не бажає розглядати взагалі будь-які математичні аргументи на користь «менделізму»: «…нас, біологів, і не цікавлять математичні розрахунки, що підтверджують практично безплідні статистичні формули менделістів… Ми, біологи, не бажаємо підкорятися сліпій випадковості (хай навіть припустимій математично) і стверджуємо, що біологічні закономірності не можна підміняти математичними формулами та кривими. Вважаю, шо у суперечці акад. Колмогорова з аспірантом Єрмолаєвою правим є не акад. Колмогоров, а аспірант Єрмолаєва».[21]
Перехід наукової дискусії у політичну площину
У першій половині 1930-х рр. Лисенко почав тісно співпрацювати з І. І. Презентом, який, не маючи фахової біологічної освіти, очолював кафедру дарвінізму Ленінградського держуніверситету, а у 1935 р. став заступником головного редактора лисенківського журналу «Яровизація». І. І. Презент розробляв для теорії Лисенка про успадкування набутих ознак, «вегетативну гібридизацію» та «породження нових видів» ідеологічну та фразеологічну базу, яка дозволяла перевести суто наукову дискусію у площину ідеологічної та політичної боротьби. Класичну генетику звинуватили в тому, що вона не тільки відірвана від практики, але й заважає їй[22].
У лютому 1935 р., виступаючи на II Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників, Лисенко пов'язав проблеми «на фронті яровизації» з класовою боротьбою, яка розгортається не тільки у сільському господарстві, але й у галузі науки: «...адже шкідники-куркулі зустрічаються не тільки в вашому колгоспному житті… Вони не менш небезпечні, не менш закляті і для науки… І в ученому світі, і не в ученому світі, а класовий ворог завжди є класовим ворогом, вчений він чи ні»[23]. Промову Лисенка схвально прокоментував присутній на з'їзді Й. Сталін: «Браво, товаришу Лисенко, браво!»[17].
Наукові концепції Лисенка теж отримали підтримку партійного керівництва. У жовтні 1939 р. у Москві відбулась нарада з питань генетики та селекції, на якій розгорнулася суперечка між «лисенківцями» та їх науковими опонентами, знана як «дискусія 1939 р.». Ідеологічну лінію партії представляв головний редактор журналу «Под знаменем марксизма» М. Б. Мітін, що головував на цій нараді. Мітін назвав ідеї Лисенка «передовими», «революційними» та «новаторськими», протиставивши їх «консервативним», «догматичним» та «застарілим» концепціям, за які «чіпляються… найреакційніші елементи в науці»[22][24].
У період передвоєнних сталінських репресій, від яких постраждало багато відомих вчених, в тому числі й біологів[25], кар'єра Лисенка продовжувала стрімко розвиватися: у 1938 р. він став президентом ВАСГНІЛ, у 1939 р. — академіком АН СРСР, а у 1940 р. очолив Інститут генетики АН СРСР, після того як попереднього директора інституту М. І. Вавилова було заарештовано.
Післявоєнна кампанія боротьби проти «вейсманізму-морганізму-менделізму»
Ідеологічна боротьба проти «реакційної» науки з новою силою спалахнула після закінчення Другої світової війни. У 1948 р. було скликано спеціальну сесію ВАСГНІЛ для розгляду «становища у біологічній науці». У доповідях Лисенка (президента академії) та його прибічників лисенківську теорію було проголошено «передовим мічурінським напрямком» біології, а концепції «формальної» (класичної) генетики («вейсманізм-морганізм-менделізм») різко засуджено як «безплідні», «метафізичні», «схоластичні», «ідеалістичні» та «реакційні». Лисенко наголосив на тому, що його позиція має офіційну підтримку на найвищому рівні: «…запитують про ставлення ЦК партії до моєї доповіді. Відповідаю: ЦК партії розглянув мою доповідь та схвалив її. (Бурхливі оплески, що переходять у овацію. Усі встають.)»[17].
9 серпня1948 р., через два дні після закінчення сесії ВАСГНІЛ, Оргбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову, у якій доручило вжити рішучих заходів на підтримку «мічурінської агробіології»: «ЦК ВКП(б) вважає неприйнятним те, що найважливіші ділянки біологічної науки досі знаходяться в руках антимічурінців-вейсманістів (менделістів-морганістів)». Розгорнулася кампанія цькування «реакційної лженауки», під час якої багатьох вчених та викладачів — прихильників класичної генетики — звільнили з роботи, програму наукових досліджень та викладання біології у вищих навчальних закладах переглянули на користь «мічурінської науки», а критику її у наукових журналах заборонили[26].
Вже 30 серпня — 2 вересня в Києві відбулася республіканська нарада працівників біологічних, сільськогосподарських і медичних наук за участю практиків-мічурінців, присвячена підсумкам 4-ї сесії ВАСГНІЛ та завданням дальшого розвитку мічурінської агробіології. Схвалена резолюція IV сесії ВАСГНІЛ та оцінка стану в біологічній науці, що була дана в доповіді академіка Т. Лисенка і підтримана ЦК ВКП(б). Засуджена «реакційна суть» менделізму-морганізму, піддано гострій критиці його українських прихильників та намічено шляхи подальшого розвитку агробіологічної науки в Українській РСР. 6 жовтня 1948 Президія Академії наук УРСР прийняла постанову у питанні про становище і завдання біологічної науки в інститутах та установах АН УРСР… «в біологічній науці проходила боротьба діаметрально протилежних за своїми ідеологічними і теоретичними позиціями напрямів: напряму „прогресивного“, „матеріалістичного“, мічурінського проти „реакційного“, „ідеалістичного“, вейсманістського»… звільнити дійсного члена АН УРСР М. Гришка від виконання обов'язків голови Відділу сільськогосподарських наук; дійсного члена АН УРСР Д. Третьякова — від виконання обов'язків голови Відділу біологічних наук та директора Інституту зоології; академіка І. Шмальгаузена — від виконання обов'язків заввідділу Інституту зоології; дійсного члена АН УРСР М. Холодного — від виконання обов'язків заввідділом Інституту ботаніки; професора С. Гершензона — від виконання обов'язків заввідділом Інституту зоології; члена-кореспондента АН УРСР І. Полякова і професора Л. Дероне — від виконання обов'язків заввідділами Інституту генетики й селекції. Постановлено ліквідувати в Інституті генетики і селекції лабораторію цитогенетики. Намічено заходи з усунення у системі Академії наук Української РСР усіх прихильників вейсманізму-морганізму.
[4] [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Протести видатних західних біологів проти «лисенківщини»
На знак протесту проти кампанії цькування генетики, відомий американський генетик Герман Мюллер, лауреат Нобелівської премії1946 р., у вересні 1948 р. відмовивися від почесного звання іноземного члена-кореспондента Академії наук СРСР, назвав Лисенка «шарлатаном» і засудив спробу «створити політично спрямовану „науку“, відокремлену від світової науки в цілому», подібно до того, як це робилося у Німеччині під владою нацистів[27]. Партійне керівництво доручило підготувати відповідь від імені АН СРСР академікам О. І. Опаріну, Т. Д. Лисенку, Є. Н. Павловському, Л. А. Орбелі, В. М. Сукачову[28]. Мюллера назвали «зрадником інтересів справжньої науки, який відкрито перейшов до табору ворогів прогресу і науки, миру і демократії»[27]. У листопаді 1948 р. від звання почесного члена АН СРСР відмовився також видатний англійський біолог, Нобелівський лауреат Генрі Дейл, заявивши, зокрема, що комуністична влада насильно впроваджує у СРСР догматичну доктрину Т. Д. Лисенка, «яка фактично заперечує усі досягнення дослідників у цій галузі з тих часів, коли на початку XIX сторіччя було опубліковано міркування Ламарка»[29]. У 1949 р. АН СРСР позбавила Мюллера і Дейла почесних звань[30], а в радянській пресі Мюллера та інших «американських менделістів» проголосили прислужниками расизму та фашизму, «мухолюбами-людиноненависниками»: «Американські менделісти не в змозі приховати свою кровну спорідненість з гітлерівськими вченими-бузувірами, які вкрили себе ганьбою в очах усього прогресивного людства… Менделівська генетика, євгеніка, расизм та пропаганда імперіалізму є зараз невіддільними»[31].
Критика і поступовий занепад «лисенківського» напрямку біології у післясталінський період
1955 р.: критика Лисенка у «Листі 300»
У 1955 р. група авторитетних радянських вчених підготувала листа, який звинувачував Т. Д. Лисенка у тому, що його діяльність завдала величезної шкоди розвитку біології та сільського господарства у СРСР, наукова теорія є неспроможною, а твори лисенківців (такі, наприклад, як книга Лисенка «Спадковість та її мінливість» чи стаття проф. О. М. Студитського[32] «Мухолюби — людиноненависники»[31]) є настільки абсурдними, що їх спеціально передруковують без коментарів у капіталістичних країнах «з метою антирадянської пропаганди». Автори листа вимагали відновити у правах «сучасний дарвінізм, генетику та цитологію», позбавивши лисенківців монополії на керівні посади в біологічній та сільськогосподарській науці. Цей лист, під яким було поставлено 297 підписів (відомий під назвою «листа трьохсот»), було передано до ЦК КПРС. За свідченням І. В. Курчатова, М. С. Хрущов був дуже роздратований і обурений цим листом[33]. «Листа 300» тоді не було опубліковано.
У 1956 р. Т. Д. Лисенка усунули з посади президента ВАСГНІЛ, але він знов очолив академію у 1961–1962 рр.
Кінець 1950-х — початок 1960-х рр.: продовження політичної підтримки «мічурінської науки»
У грудні 1958 р. газета «Правда» розкритикувала «Ботанический журнал» за «вороже» ставлення до «мічурінської матеріалістичної агробіології», а Хрущов на Пленумі ЦК КПРС запропонував замінити нинішніх членів редакції журналу «справжніми мічурінцями». Невдовзі склад редколегії журналу було змінено на користь прибічників Лисенка і критика «мічурінської науки» у журналі припинилася[34]. У 1959 р. Хрущов звинуватив М. П. Дубініна, директора заснованого у Новосибірську Інституту цитології та генетики, у «виступах проти теоретичних положень та практичних рекомендацій академіка Лисенка», «продовжувача справи Мічуріна», чию правоту «підтверджує практика». Дубінін змушений був подати у відставку[34]. У листопаді 1961 р. XXII з'їзд КПРС прийняв нову Програму КПРС, яку, на пропозицію Лисенка, доповнили фразою про необхідність «Ширше і глибше розвивати мічурінський напрямок у біологічній науці, який виходить з того, що умови життя є провідними у розвитку органічного світу»[34].
У 1962 р. розповсюджувався самвидавчий рукопис біолога Жореса Медведєва «Біологічна наука і культ особи (Нариси з історії тридцятирічної біолого-агрономічної дискусії)» з гострою критикою теоретичних концепцій і практичної діяльністі Т. Д. Лисенка, а також його особистої ролі у розгромі генетики у СРСР. Після того, як партійний комітет Тимірязевської сільгоспакадемії, де працював Медведєв, визнав цей рукопис «ненауковим, наклепницьким, антирадянським і шкідливим», Медведєва звільнили з посади[34]. У січні 1963 р. вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи для подальшого розвитку біологічної науки та зміцнення її зв'язку з практикою», яка, з одного боку, відзначала великі успіхи «радянських біологів мічурінського напрямку», а з іншого — вимагала поліпшити викладання біології й підготувати нові підручники з генетики, біохімії, біофізики, цитології, які мали «відповідати сучасному рівню науки».
У березні 1963 р. літературний журнал «Нева» опублікував науково-популярну статтю Ж. Медведєва та В. Кирпичникова «Перспективи радянської генетики», яка роз'яснювала основні концепції й пропагувала досягнення сучасної радянської та закордонної генетики. Ця публікація викликала невдоволення партійного керівництва, після чого кількох працівників журналу було звільнено з роботи. У № 9 «Невы» редакція назвала статтю Медведєва та Кирпичникова «помилковою та шкідливою» і передрукувала з газети «Сельская жизнь» статтю президента ВАСГНІЛ М. Ольшанського, «яка дає розгорнуту справедливу критику ідеалістичних позицій авторів статті „Перспективи радянської генетики“»[34].
1964 р.: критика «лисенківців» на сесії Академії наук СРСР
У червні 1964 р. на сесії Академії наук СРСР спалахнула суперечка навколо кандидатури «лисенківця» М. І. Нуждіна, який балотувався в дійсні члени академії. Проти Нуждіна виступили академіки В. О. Енгельгардт та І. Є. Тамм, а А. Д. Сахаров заявив, що Нуждін і Лисенко «несуть відповідальність за ті ганебні, важкі сторінки у розвитку радянської науки, які зараз, на щастя, закінчуються». Т. Д. Лисенко висловив свій протест проти «неприпустимих випадів» і «наклепницьких звинувачень», а головуючий на засіданні президент АН СРСР М. В. Келдиш припинив суперечку, відзначивши, що виступ А. Д. Сахарова є «нетактовним» і відбиває його особисту думку, а не офіційну позицію Президії АН СРСР. У підсумку, кандидатуру Нуждіна було відхилено: 114 членів Академії проголосувало «проти», і лише 23 — «за»[35][36].
Втрата політичної підтримки і кінець кар'єри
Після усунення М. С. Хрущова з керівних посад у жовтні 1964 р. Лисенко остаточно втратив політичну підтримку. Вже у листопаді 1964 р. статті з критикою діяльності Лисенка та його прибічників з'явилися в газетах «Правда» та «Комсомольская правда». На початку 1965 р. Відділення загальної біології АН СРСР голосувало проти переобрання Лисенка на посаду директора Інституту генетики АН СРСР, «Правда» надрукувала критичний виступ М. В. Келдиша, а популярний журнал «Наука и жизнь» — статтю Нобелівського лауреата академіка М. М. Семенова, який заявив, що Лисенко належить «не до XX сторіччя, а до далекого минулого науки»[34][37]. Комісія АН СРСР перевіряла діяльність керованого Лисенком експериментального господарства «Горки Ленинские» і поставила під сумнів його досягнення.
У 1965 р. Т. Д. Лисенка звільнили з посади директора Інституту генетики АН СРСР, а сам інститут у 1966 р. ліквідували «як такий, що не відповідає сучасному рівню розвитку генетики», і на його базі створили Інститут загальної генетики. У 1966 р. припинив існування й журнал «Агробиология» під редакцією Лисенка. Лисенко також змушений був залишити кафедру генетики Тімірязєвської сільгоспакадемії. Він завершував свою кар'єру як завідувач лабораторії експериментальної науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські».
1940–1965 рр. — директор Інституту генетики АН СРСР.
1950 р. — нагороджений Золотою медаллю ім. І. І. Мечникова «за видатні праці у галузі біології та розвитку творчого радянського дарвінізму, що призвели до важливих практичних результатів у сільському господарстві».
1965 р. — звільнений з посади директора Інституту генетики АН СРСР.
1966–1976 рр. — завідувач лабораторії Експериментальної науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські».
↑О. М. Студитський — доктор біологічних наук, професор Московського держуніверситету, прихильник теорії О. Б. Лепешинської про «живу речовину» [1] [Архівовано 29 травня 2007 у Wayback Machine.], лауреат Сталінської премії (1951), зав. кафедрою гістології (1953—1961), редактор відділу науки і техніки газети «Правда», автор науково-фантастичних повістей та романів «Сокровище Чёрного моря» (1956) та «Разум Вселенной» (1966) [2]
Voce principale: Virtus Entella. Virtus EntellaStagione 2015-2016Sport calcio Squadra Entella Allenatore Alfredo Aglietti All. in seconda Simone Masi Presidente Antonio Gozzi Serie B9º Coppa ItaliaSecondo turno Maggiori presenzeCampionato: Iacobucci, Ceccarelli (41)Totale: Iacobucci (42) Miglior marcatoreCampionato: Caputo (17)Totale: Caputo (17) StadioComunale Abbonati946[1] Maggior numero di spettatori5 521 vs Spezia[1](18 marzo 2016) Minor numero di spettatori1 499 vs Pr…
Indian bank Not to be confused with Federal Reserve Bank. Federal Bank LimitedHeadquarters in AluvaCompany typePublicTraded asNSE: FEDERALBNKBSE: 500469LSE: FEDSIndustryBankingFinancial servicesFounded23 April 1931; 93 years ago (1931-04-23)(as Travancore Federal Bank) at Nedumpuram, Thiruvalla2 December 1949; 74 years ago (1949-12-02)(as Federal Bank)FounderK. P. Hormis[1]HeadquartersAluva, Kochi, Kerala, IndiaNumber of locations1,504 b…
Canberra Women's ClassicSport Tennis CategoriaTier III (2001)Tier V (2002-2005)Tier V (2006) FederazioneWomen's Tennis Association Paese Australia ImpiantoNational Sports Club SuperficieCemento OrganizzatoreWomen's Tennis Association CadenzaAnnuale Partecipanti32M/32Q/16D StoriaFondazione2001 Soppressione2006 Numero edizioni6 Modifica dati su Wikidata · Manuale Il Canberra Women's Classic è stato un torneo di tennis che si giocava a Canberra in Australia. L'evento faceva parte del WT…
This article may need to be rewritten to comply with Wikipedia's quality standards. You can help. The talk page may contain suggestions. (November 2021) 1982 Italian filmTalcum PowderDirected byCarlo VerdoneWritten byCarlo Verdone Enrico OldoiniProduced byMario Cecchi Gori Vittorio Cecchi GoriStarringCarlo Verdone Eleonora GiorgiCinematographyEnnio GuarnieriEdited byAntonio SicilianoMusic byLucio DallaFabio LiberatoriStadio (group)Distributed byCecchi Gori GroupRelease date 1982 (1982) Runn…
British aristocrat and fascist politician (1896–1980) For other people named Oswald Mosley, see Oswald Mosley (disambiguation). SirOswald MosleyBtMosley in 1922Chancellor of the Duchy of LancasterIn office7 June 1929 – 19 May 1930Prime MinisterRamsay MacDonaldPreceded byRonald McNeillSucceeded byClement AttleeMember of Parliamentfor SmethwickIn office21 December 1926 – 7 October 1931Preceded byJohn DavisonSucceeded byRoy WiseMember of Parliamentfor HarrowIn office14 Decem…
State Wildlife Management Area in Brooke and Ohio counties, West Virginia Castleman Run Lake Wildlife Management AreaIUCN category V (protected landscape/seascape)[1]Castleman Run LakeLocation of Castleman Run Lake Wildlife Management Area in West VirginiaLocationWest Virginia, United StatesCoordinates40°09′38″N 80°31′56″W / 40.16056°N 80.53222°W / 40.16056; -80.53222Area486 acres (197 ha)[2]Elevation940 ft (290 m)[3] Cas…
Roda Wartenberg yang digunakan untuk memberi stimulasi nyeri pada areola dan puting susu seorang wanita Algolagnia (/ælɡəˈlæɡniə/; dari bahasa Yunani: ἄλγος, álgos, sakit, dan bahasa Yunani: λαγνεία, lagneía, nafsu) adalah kecenderungan seksual atau parafilia dimana pelakunya memperoleh kenikmatan dan rangsangan seksual dari rasa sakit fisik,[1] biasanya melibatkan rasa sakit pada zona erotis. Beberapa penelitian yang dilakukan menunjukkan bahwa parafilia in…
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: List of United States Marine Corps acronyms and expressions – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (October 2013) (Learn how and when to remove this message) This is a list of acronyms, expressions, euphemisms, jargon, military slang, and sayings in common …
Conversion of track gauge for use by Shinkansen trains An E3 series mini-shinkansen train on the Akita Shinkansen in March 2014 Mini-shinkansen (ミニ新幹線) is the name given to the concept of converting 1,067 mm (3 ft 6 in) narrow gauge railway lines to 1,435 mm (4 ft 8+1⁄2 in) standard gauge for use by shinkansen train services in Japan. Unlike the high-speed Shinkansen lines, the mini-Shinkansen lines have a maximum speed of only 130 km/…
American politician (1830–1893) James Blaine redirects here. Not to be confused with James Blain. For the political organization associated with him, see Blaine faction. James G. BlaineBlaine c. 1870s28th and 31st United States Secretary of StateIn officeMarch 9, 1889 – June 4, 1892PresidentBenjamin HarrisonPreceded byThomas F. BayardSucceeded byJohn W. FosterIn officeMarch 7, 1881 – December 19, 1881PresidentJames A. GarfieldChester A. ArthurPreceded byWilliam M. EvartsS…
Under and Alone: The True Story of the Undercover Agent Who Infiltrated America's Most Violent Outlaw Motorcycle Gang AuthorWilliam QueenLanguageEnglishPublisherRandom HousePublication date2005Media typeHardcoverPages288ISBN978-1-4000-6084-9OCLC56085716Dewey Decimal364.1/06/6092 B 22LC ClassHV6489.C2 Q44 2005 Under and Alone[1][2] is a book written by undercover ATF agent William Queen and published by Random House in 2005 which chronicles his infiltration of the violen…
Voce principale: Associazione Sportiva Roma. AS RomaStagione 1942-1943Una formazione della Roma nella stagione 1942-1943 Sport calcio Squadra Roma Allenatore Alfréd Schaffer[1], poi Géza Kertész[2] Presidente Edgardo Bazzini Serie A9º Coppa ItaliaSemifinalista Maggiori presenzeCampionato: Brunella, Pantó (30)Totale: Brunella, Pantó (34) Miglior marcatoreCampionato: Amadei (14)Totale: Amadei (16) Stadiodel Partito Nazionale Fascista 1941-1942 1943-1944 Si invita a segui…
Classe Type 42La HMS SouthamptonDescrizione generale TipoCacciatorpediniere Numero unità16 Proprietà Royal Navy (14) Armada de la República Argentina (2) Utilizzatore principale Royal Navy Entrata in servizio1975 Radiazione2013 (Royal Navy) Caratteristiche generaliDislocamento3850 (4775 lotto 3) t 4350 (5350 lotto 3) t (pieno carico) Lunghezza125,6m, (141.1 per i lotto 3) m Larghezza14.3 (14.9 lotto 3) m Pescaggio5,8 m Propulsioneconfigurazione COGOG (COmbined Gas …
German cabaret performer and actress (1914–1995) Gisela SchlüterSchlüter in Kabarett der Komiker, 1938Born(1914-06-06)6 June 1914Berlin, GermanyDied28 October 1995(1995-10-28) (aged 81)Mittenwald, Bavaria, GermanyResting placeBad KohlgrubOccupationsActresscabaret performerYears active1928–1988PartnerHans Hubberten (1968–1988) Gisela Schlüter (6 June 1914 – 28 October 1995)[1] was a German cabaret performer and actress. Early life Gisela Schlüter was born in Berlin a…
العلاقات المكسيكية البنمية المكسيك بنما المكسيك بنما تعديل مصدري - تعديل العلاقات المكسيكية البنمية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين المكسيك وبنما.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: وجه المقارنة المكسيك ب…
The Totino-Grace High School Company of Singers performing in 2010. A show choir (also known as a swing choir) is a musical ensemble that combines choral singing with choreographed dance, often integrated into a narrative story. Show choirs have been popularized by the American television show Glee but have a longer history dating back to glee clubs in London in the 18th century,[1] musical theatre, music in the plays of William Shakespeare and the theatre of ancient Greece.[2] L…
Greek professional basketball player Dimitris DiamantidisDiamantidis playing against Apollon Patras, in 2013.Personal informationBorn (1980-05-06) May 6, 1980 (age 44)Kastoria, GreeceListed height6 ft 5 in (1.96 m)Listed weight195 lb (88 kg)Career informationNBA draft2002: undraftedPlaying career1999–2016PositionGuardNumber13Career history1999–2004Iraklis Thessaloniki2004–2016Panathinaikos Career highlights and awardsAs a player: 3× EuroLeague champion (2007,…
Museo dell'Opera del DuomoPiazza IV novembre, dove si trova l'ingresso del museo UbicazioneStato Italia LocalitàPerugia IndirizzoPiazza IV Novembre - Perugia (PG), Piazza IV Novembre, - Perugia, Piazza IV Novembre, 06123 Perugia (PG) e Piazza Iv Novembre, Perugia Coordinate43°06′44.3″N 12°23′18.6″E43°06′44.3″N, 12°23′18.6″E CaratteristicheTipoarte religiosa Visitatori38 000 (2022) Sito web Modifica dati su Wikidata · Manuale Il Museo dell'Opera del Duomo, meg…