Довгочасна вогнева точка[2], також зустрічається довготривала оборонна точка, скорочено: ДОТ (рос.долговременная огневая точка, англ.pillbox) — капітальна залізобетоннафортифікаційна споруда для прикриття артилерійської зброї, її обслуги та для довготривалої оборони.
Подібно до інших видів довготривалих фортифікаційних споруд, ДОТ захищає вояків гарнізону від обстрілу противника і надає їм можливість вести вогонь по противнику через амбразури, спонсони і баштові надбудови.
На початок 1930-х років радянські фортифікаційні споруди розділяли на такі групи стійкості[4]:
категорія М1 — бойове перекриття товщиною 1,1 м, фронтальні стіни 1,5 м, витримує одне влучення від 203-мм гаубиці та/або 152-мм гармати;
категорія М2 — відповідно 0,9 м та 1,35–1,4 м — від 152-мм гаубиці та 152-мм гармати;
категорія М3 — 0,6 м та 0,9 м — від 122-мм гаубиці та 76-мм гармати.
Крім того, незалежно від категорії стійкості, існувала класифікація за протихімічною захищеністю[4]:
тип «Б»: усі споруди з протихімічним (герметичним) приміщенням
тип «M»: усі споруди без протихімічного приміщення.
ДОТи на Волині
У Волинській області вздовж усього кордону з Польщею ще й досі збереглися ДОТи, збудовані перед Другою світовою війною[5]. Частину з них (переважно тих, що знаходяться в межах поселень) зруйновано або напівзруйновано, але більшість збереглися в доброму стані[6].
↑ абА. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 232. — ISBN 00101-236.(рос.)