Часник (загородження)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Часник (значення).
Часник
Зображення
CMNS: Часник у Вікісховищі
Римський часник, Вестфальський археологічний музей, Герне, Німеччина

Часни́к — військове загородження, що складається з декількох з'єднаних зіркоподібно гострих сталевих штирів, спрямованих у різні боки. Інші назви — три́бола (лат. tribola, однина — tribolum < грец. τρίβολον), три́вола (грец. τρίβολα, однина τρίβολον — «шип», «колючка»), каракулі. У староруських пам'ятках відомий як вълчьц(ь)[1] (вовчець).

Будова та застосування

«Часник» найчастіше складається з чотирьох загострених сталевих шипів, зварених своїми основами так, щоб вістря були спрямовані в різні боки. У найпоширенішого типу цього загородження кінці чотирьох штирів відповідають вершинам правильного чотиригранника. Якщо «часник» кинути на землю, то один шип завжди буде спрямований вгору, а інші складатимуть йому опору. Найчастіше має такі розміри: довжина кожного штиря до 5 см, товщина біля основи 0,8–1 см. Зазвичай шипи виготовляються з металевих пластин або товстого металевого дроту. Шипи можуть закінчуватися зазубринами, як рибальські гачки[2][3].

Коли людина наступає на «часник», вона ранить стопи, що зупиняє її або змушує впасти на землю. Стародавнє загородження з великої кількості розкиданого «часнику» було ефективне проти кінноти, застосовувалося також проти піхоти, бойових слонів і верблюдів. Здебільшого його застосовували як протикінне загородження, але при достатній щільності розміщення часник міг й уповільнити й рух піхоти[2][3].

Історія

Різні типи калош і металевих підошов, які можна застібати знизу, як контрзахід за Кодексом Леффельгольца, Нюрнберг 1505 р.
Часник XVI століття

Перше відоме використання «часника» датоване 331 роком до н. е. — цього року він був використаний персами в битві при Гавгамелах. Потім активно застосовувався у всі історичні періоди. Наприклад, кожен воїн Римської імперії зобов'язаний був мати 8 штук «часнику»[4]. Римський «часник» міг бути і просто дерев'яними дощечками, в які встромлено шип[2].

На справжню військову зброю «часник» перетворився лише у візантійські часи. Його використовували, щоб влаштовувати засідки проти кінноти. «Часник» ефективно блокував її просування, а після використання його було легко зібрати, щоб застосувати повторно[5]. Також був відомий в Грузії і, можливо, активно використовувався там у боях[6]. Суттєвого поширення «часник» набув у пізнє середньовіччя та Відродження, під час Війни троянд, оборони Орлеана. Леонардо да Вінчі радив використовувати цей пристрій проти кінноти[7]. «Часник» застосовували запорізькі козаки[8]. Аналогічні пристрої були відомі ніндзя. В XVII ст. «часником» американські поселенці захищалися від індіанців. Британці послуговувалися ним у Кримській війні та в Судані[7].

Великий «часник» застосовувався в Другу світову війну як загородження пляжів. Сучасні аналоги «часнику» використовуються як протиавтомобільне загородження — для проколювання шин[2].

У Китаї в 2019 році продемонстрували дрона, що розкидає «часник» із повітря[9]. Під час російського вторгнення в Україну 2022 року захисники Запоріжжя організували виготовлення «часнику» на Хортиці[10].

Див. також

Посилання

  1. ↑ вълчьць // Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
  2. ↑ а б в г Bull, Stephen (2004). Encyclopedia of Military Technology and Innovation (англ.). Greenwood Publishing Group. с. 52. ISBN 978-1-57356-557-8. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  3. ↑ а б Army, United States Department of the. by; United States army: FM 5-15 Field Fortifications 1968 (англ.). Lulu.com. с. 5—7. ISBN 978-0-359-12370-4. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  4. ↑ Триболи. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 7 липня 2016. [Архівовано 2016-10-28 у Wayback Machine.]
  5. ↑ East), Maurice (Emperor of the; Maurice, Flavius (3 січня 2001). Maurice's Strategikon: Handbook of Byzantine Military Strategy (англ.). University of Pennsylvania Press. с. 53—54. ISBN 978-0-8122-1772-8. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  6. ↑ Javakhishvili, Ivane; Tsurtsumia, Mamuka (2012). ΤΡΙΒΟΛΟΣ: Α ΒΥΖΑΝΤΙΝΕ LANDMINE. Byzantion. Т. 82. с. 415—422. ISSN 0378-2506. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  7. ↑ а б Croll, Mike (21 квітня 2009). Landmines in War and Peace: From Their Origin to Present Day (англ.). Casemate Publishers. ISBN 978-1-84468-500-4. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  8. ↑ ПолІс: Козацька зброя. ПолІс. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 8 березня 2022.
  9. ↑ В Китаї дрона оснастили зброєю. ITsider.com.ua (укр.). 2 липня 2019. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  10. ↑ Хортиця: запоріжці готують козацький «часник» для російських танків (укр.), архів оригіналу за 8 березня 2022, процитовано 8 березня 2022