Батько Анрі Бергсона був піаністом й за походженням польським євреєм. Бабуся Анрі Бергсона, Тамара Бергсон (або Сонненберг), була активною хасидською діячкою. Освіту Анрі отримав у ліцеї Кондорсе в Парижі, потім в 1878—1881 роках у Вищому педагогічному інституті. Викладав у різних ліцеях в Ар'є і Клермон-Феррані. Доктор філософії (1889) — дві дисертації: «Досвід про безпосередні дані свідомості», «Ідея місця в Аристотеля» (латинською мовою).
Намагаючись подолати недоліки позитивізму, Анрі Бергсон вибудовував концепцію «позитивної метафізики», що спирається на конкретний досвід. Основну проблему сучасної йому філософії та гуманітарних наук мислитель вбачав у змішанні таких понять як «протяжність» і «тривалість», «динамічне» і «статичне» тощо. Зокрема він критикував розгляд часу як сукупності моментів і відстоював думку про неподільний тривалий час, який лежить в основі свідомості.
Філософії Бергсона притаманні ірраціоналізм та інтуїтивізм. За схемою Бергсона, реальність рухома й безперервна, вона осягається безпосереднім досвідом, первинною інтуїцією, котру зазвичай доповнює розум. Мозок, як і тіло взагалі, слугують інструментами свідомості, а не її джерелом. Ідеалістична теорія інтуїтивного пізнання Бергсона веде до фідеїзму.
Бергсон інтерпретував еволюцію життя як вияв «життєвого пориву». Надаючи неживій матерії імпульсу до розвитку, «життєвий порив» штовхає еволюцію. Там, де вона зустрічає найменший опір, відбувається незворотні вдосконалення, тоді як перепони ведуть до циклічних змін. «Життєвий порив» має три напрямки: інстинкт, чуттєвість та інтелект. Діяльність інтелекту, що лежить в основі науки, за Бергсоном, не здатна створювати нове, а лише комбінує вже наявне. Творчість можлива тільки завдяки інтуїції, що виникає з інстинкту. Анрі Бергсон розглядав творчість, життєвий запал як безперервне народження нового, реалізацію поступального розвитку, що складає суть життя. Творчість розглядається мислителем переважно за аналогією з природно-біологічними процесами й через це протиставляється технічному раціоналізму.
Еволюція, за Бергсоном, проявляється і в людському суспільстві. Ті суспільства, що заходять в еволюційні тупики, стають закритими суспільствами, де панують авторитаризм, уніфікація та націоналізм. Такі суспільства розвиваються циклічно і втрачають здатність до подальшого прогресу. Відкриті суспільства ж розвиваються поступально, в них розкривається потенціал особистості, виникають мудреці, пророки та містики.
Пам'ять
Меморіальний напис на одній з колон Пантеону в Парижі: «Анрі Берґсонові, творчість і життя якого уславили Францію і людську думку».
Твори
Essais sur les données immédiates de la conscience (1889)
Cours de psychologie de 1892 à 1893 au lycée Henri-IV, inédit à partir de retranscription intégrale du cours, Préface Alain Panero, Ed.: Arche Milan, 2008, Coll.: ANECDOTA, ISBN 2-912770-10-6
Vladimir Jankélévitch, Bergson, PUF Quadrige, 1931. — одна з найважливіших книг про берґсонізм написана його учнем, філософом і музикологом Владимиром Янкелевичем, і високо поцінована самим Берґсоном.
Thibaudet, Albert, Le bergsonisme, 2 v., Gallimard, Paris, 1921 — також дуже важлива книжка про Берґсона, багата матеріалом й схвально сприйнята самим Берґсоном.
M. Lefeuvre, La réhabilitation du temps. Bergson et les sciences d'aujourd'hui, ed. L'Harmattan — Paris — nov. 2005
François Azouvi, La gloire de Bergson, Gallimard-essasis, 2007, ISBN 2-07-077423-6
Vanencia Garcia, Jaime, L'imagination chez Bergson, UCL, 1973
Louis Lavelle, Henri Bergson in La philosophie française entre les deux guerres, Aubier, 1942.
Joseph de Tonquédec, Philosophie bergsonienne, éditions Beauchesne, 1936.
Gilles Deleuze, Le Bergsonisme, PUF, Quadrige, 1963
Barlow М. Н. Bergson. P., 1966.
Philippe Soulez et Frédéric Worms, Bergson, Flammarion, 1997 — найповніша біографія Берґсона.
Лосский Н.0. Интуитивная философия Бергсона. Пб., 1922; (рос.)
Чанышев А. Н. Философия Анри Бергсона. М., 1960; (рос.)
Свасьян К. А. Эстетическая сущность интуитивной философии А. Бергсона. Ер., 1978; (рос.)
Гарин И. И. Воскрешение духа. М., 1992; (рос.)
Поль Валері, Анрі Берґсон // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 292—294.
Роман Осадчук, Анрі Берґсон і література // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 295—302.