|
Карл Шпіттелер
Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (нім. Carl Friedrich Georg Spitteler) відомий під псевдонімом Карл Фелікс Тандем (нім. Carl Felix Tandem) (*24 квітня, 1845, Лісталь — 29 грудня, 1924, Люцерн) — швейцарський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1919 року «За незрівнянний епос „Олімпійська весна“». Розвиваючи класичний стиль і ідеалістичний напрямок в німецькомовній літературі, Шпіттелер запропонував оригінальний варіант епічної розповіді, що мав у видозмінених варіантах продовження і в літературі XX століття. Його творчість було відзначено критиками, а також Фрідріхом Ніцше, його рекомендували на посаду редактора мюнхенського журналу «Кунстварт» («Художній огляд»). БіографіяНародився в Лісталі, неподалік від Базеля. В 1849 році родина переїхала в Берн, а Карл залишився жити у тітки в Базелі і вступив в місцеву гімназію, отримавши з окремих предметів підготовку на університетському рівні. З дитинства захоплювався музикою і малюванням. У гімназії під впливом філолога В. Вакернагеля і історика Я. Буркхардта у нього розвинувся інтерес до епічної поезії, до творчості поета епохи Відродження Лудовіко Аріосто. В 1863 році вступив до Цюрихського університету на факультет права. З 1863 по 1870 вивчав теологію в Цюриху, Гейдельбергу і Базелі. Після закінчення навчання заради можливості займатися літературою відмовився від пропозиції стати пастором і в 1871 поїхав до Петербургу, де прожив 8 років. В 1879 повернувся до Швейцарії. В 1881 зайняв місце вчителя в Нойвевілле (кантон Берн), де через два роки одружився зі своєю ученицею Марі дер Хофф. Працював журналістом у газетах Базеля і Цюриха. В 1892 сім'я переїхала в Люцерн. ТворчістьПерші досліди у віршуванні відносяться до часу навчання в гімназії в Базелі. Свою першу епічну поему, написану рітмізованою прозою, «Прометей і Епіметей» (Prometheus und Epimetheus) — алегорію, яка містить паралелі з конфліктами і суперечностями сучасного суспільного життя — написав у Петербурзі. В 1880 Шпіттелер під псевдонімом Карл Фелікс Тандем видав у Швейцарії поему на власні кошти. Для широкого кола читачів це видання пройшло непоміченим. У період роботи журналістом в газетах Базеля і Цюриха написав:
В Люцерні були написані:
Найбільшу популярність принесла Шпіттелеру епічна поема «Олімпійська весна» (Olimpischer Fruhling), що виходила частинами з 1900 по 1905 та повністю — у 1910. В 1904 відомий диригент Фелікс Вейнгартнер опублікував хвалебну статтю — з його легкої руки «Олімпійська весна» була визнана шедевром німецькомовної літератури. В 1908 Шпіттелер випустив брошуру «Мої відносини з Ніцше» (Meine Beziehungen zu Nietzsche) у зв'язку з пред'явленими йому звинуваченнями в плагіаті. У другому виданні «Прометея і Епіметея», випущеному під його власним ім'ям, критики угледіли запозичення з книги Ніцше «Так говорив Заратустра», насправді вийшла в світ пізніше першого видання «Прометея». НагородиВ 1920 році у віці 75 років за поему «Олімпійська весна» Карл Шпіттелер отримав Нобелівську премію з літератури. Член Шведської академії Харальд Йєрне назвав міфологію Шпіттелера «унікальною формою вираження, в якій у боротьбі вільного волевиявлення з нав'язаною необхідністю постають на рівні ідеального уяви людські страждання, надії і розчарування». 1920 року був нагороджений Премією Шиллера. В 1916 р. був нагороджений медаллю Товариства франкомовних письменників за те, що виступив на підтримку нейтралітету Швейцарії, відкидаючи ідею про те, що німецькомовна Швейцарія є «расовими союзником» Німеччини у Першій світовій війні. На честь Шпіттелера названий кратер на Меркурії. Головні твори
Примітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Карл Шпіттелер
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
