VirtuSphere

Використання симулятора VirtuSphere

VirtuSphere — пристрій віртуальної реальності. Виходячи з назви, він являє собою сферу-симулятор віртуального світу, котра обертається під час ходьби користувача, надаючи необмежену площину для пересування. Безпровідні шоломи-дисплеї з гіроскопами відстежують рухи голови користувача і відображають віртуальный світ. VirtuSphere можна використати з різною метою, зокрема й для фізичних вправ, відеоігр, військової підготовки та віртуальних турів музеями.

VirtuSphere створили Рей і Нурулла Латипові, котрі заснували компанію VirtuSphere Inc у Редмонді, штат Вашингтон[прояснити].[1][2]

VirtuSphere, розроблена Lockheed Martin як симулятор з оператором для тестової групи військових «Mounted Warfare TestBed» (MWTB), перебуває у Форт Ноксі.[3] Тренажер складається зі сфери, пари інфрачервоних мишей для відстежування рухів сфери, датчиків положення від «InterSense» на голові користувача, зброї, комп'ютера, що обслуговує симулятор, ноутбука з генератором віртуальності, відео-окулярів для користувача. Всі частини поєднані бездротовим зв'язком .

За допомогою цього симулятора, користувач може взаємодіяти з іншими модельованими сутностями: окремо керованими тренажерами як «Advanced Concepts Research Tool» (ACRT) чи силами, комп'ютерно-згенерованими системами, подібними до OneSAF. Симулятор використовується «MWTB» для експериментів, які розглядають майбутні системи озброєння і тактики, і для оцінки дій солдатів.

Примітки

  1. Virtusphere Inc. HighBeam Business. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 13 жовтня 2013. [Архівовано 2016-03-09 у Wayback Machine.]
  2. Business Graduates from Incubator. Broome County. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 13 жовтня 2013. VirtuSphere CEO Ray Latypov said, “our business, which will remain here in Broome County, continues to grow [Архівовано 2013-10-14 у Wayback Machine.]
  3. VirtuSphere: An Immersive Virtual Environment System with Omni-directional Locomotion Interface. docstoc.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 13 жовтня 2013.

Посилання