Mercedes-Benz LN
Mercedes-Benz LN (моделі «608-2024») — серія середньотоннажних вантажних автомобілів, що виготовлялась з 1964 по 1998 роки між легким T2 важчим SK. Mercedes-Benz LN1/LP (BM314/316/318) — легка гамаВ 1964 році було представлено легке сімейство безкапотних вантажівок LN першого покоління. Спочатку його представляла вантажівка LP911 із короткою кабіною і майже плоскою передньою панеллю. Через кілька років ця серія включала ряд моделей від LP608 до LP913 повною масою 6—9 т з 4 (OM 314) — і 6-циліндровими (OM 352) дизелями (80—130 к. с.) і 5-ступінчастими коробками передач. LP608 із двигуном OM 314 потужністю 80 к. с. був представлений в 1965 р., а LP808 вантажопідйомністю 7,5 т — в 1967 р.[1] Фейсліфтинг 1977В 1977 році сімейство LP модернізували. Нові автомобілі зовні відрізнялися фарами, які перемістилися на бампер і зміненою решіткою радіатора. З'явилися версії вантажопідйомністю 10 т. Велика частина автомобілів комплектувалися двигуном, потужністю 130 к. с. До 1984 року виготовили понад 300 тис. штук вантажівок першого покоління[2]. Модифікації
Двигуни
Mercedes-Benz LN2/LK (BM673-679)В 1984 році представлено друге покоління Mercedes-Benz LN також відома як Mercedes-Benz LK (від нім. Leicht Klasse / легкий клас). Автомобілі повною масою 6,5—11 т і оснащувалися атмосферними та турбованими двигунами потужністю 90—201 к.с. (найпотужніший з інтеркулером), обладнаних системою живлення виробництва «Bosch» з рядними ПНВТ та форсунками безпосереднього вприску, спрощеною відкидною кабіною. Вперше ці економічні автомобілі отримали титул «Вантажівка 1985 року». Крім ресорної, автомобілі почали оснащувати ще й пневматичною підвіскою (варіанти, позначені літерою «L» від нім. Luftfederung). В 1985 році з'явилися повноприводні версії самоскидів «AK» (нім. Allrad Kipper) та пожежних шасі «AF» (нім. Aiirad Feuerwehr). В 1989 році сімейство розширилося 15-тонними версіями LK1517 і LK1520 з двигунами потужністю 170 і 201 к. с. відповідно. В 1991 році представлений найпотужніший двигун потужністю 240 к. с. стандарту Євро-1 для версій з повною масою 11—15 т. Автомобілі представлені 16-ма базовими моделями, з 11-ма варіантами колісної бази, двома типами кабін — денна та зі спальним місцем, п'ятьма варіантами двигунів потужністю від 88 до 240 к. с., удосконаленими 5-, 6- (також із дільником), 7-ступінчастими механічними і 4-ступінчастою гідромеханічною автоматичною коробкою передач, барабанними гальмами всіх коліс, на замовлення можна було отримати антиблокувальну систему «ABS», кондиціонер. Моделі 8—9-ї серій в стандартному оснащенні комплектували колесами розміром 17,5 дюймів із 6-ма шпильками, а 11—15-ї серій — колесами 19,5 дюймів на 8 шпильок, однак повнопривідні та деякі спеціальні версії мали диски на 22,5 дюйми також під 8 шпильок. Найлегші моделі «709» і «809» з економічним 4-циліндровим двигуном потужністю 88 к. с. призначені переважно для експлуатації в місті. Моделі з двигунами потужністю 211—240 к. с. здатні буксирувати автопоїзди повною масою 2—32,5 т. Вони підходять для перевезень, наприклад, об'ємних вантажів малої щільності на будь-які[джерело?] відстані. B 1991 році з конвеєра почали сходити перші автомобілі з двигунами екологічного класу Євро-1, в 1993 році салон отримав сірий відтінок кольору замість коричневого, чотириспицеве кермо нового зразку, денна коротка кабіна стала довше на 50 мм за рахунок виступаючої задньої стінки, а з 1994 році деякі двигуни почали відповідати стандарти Євро-2. Основні потужності по виробництву моделі «LK» знаходились на заводі в місті Вьорт (нім. Wörth am Rhein), але дуже невеличка частка 8-ї та 11-ї серій до 1994 року сходила з конвеєра в Людвігсфельде (нім. Ludwigsfelde)[3]. Фейсліфтинг 1996На початку 1996 року сімейство «LK» було модернізовано. Трохи змінився зовнішній вигляд за рахунок нової цільної фальшрадіаторної решітки, на машинах з'явилися нові двигуни і агрегати трансмісії. Тепер до 4- і 6-циліндрових дизелів серії «300» робочим об'ємом 4,0 і 6,0 л потужністю від 105 до 240 к. с., доведених до стандартів Євро-2, приєдналися досконаліші 4-циліндрові мотори серії «900». Ці двигуни робочим об'ємом 4,25 л розвивають потужність 122, 136 і 170 к. с. Широке використання електроніки та паливна апаратура розробки фірми «Bosch» із насосними секціями Unit Pump (скорочено англ. UPS або нім. PLD - Pumpe-Leitung-Düse) дали змогу підвищити паливну економічність на 6 %, знизити токсичність вихлопу і гучність. Напис «EcoPower» на фальшрадіаторній решітці вказує, що на вантажівці використовується цей двигун нового покоління «OM904LA», також на цих моделях з'явилися нові механічні коробки передач: 5-ступінчаста типу «Ecolite S5-42» виробництва фірми «ZF» та абсолютно нова власна 6-ступінчаста механічна трансмісія типу «G6-60». Усі модифікації автомобілів із пневмопідвіскою отримали її електронне керування «ECAS ECU» (англ. Electronically Controlled Air Suspension/Electronic Control Unit). В 1998 році «LK» змінила модель «Atego»[4]. Двигуни
Примітки
Посилання
|