HMS Whitehall (D94)

HMS «Вайтхолл» (D94)
HMS Whitehall (D94)
Британський есмінець «Вайтхолл» на якірній стоянці
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець «Модифікований Адміралті» типу «W»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	єдиний корабель флоту на ім'я «Вайтхолл»[Прим. 1]
Корабельня	Swan Hunter, Волсенд/Chatham Dockyard, Чатем
Замовлено	січень 1918
Закладено	червень 1918
Спущено на воду	19 березня 1919
Введено в експлуатацію	9 липня 1924
На службі	1924–1945
Статус	у жовтні 1945 року проданий на брухт
Нагороди	5 бойових відзнак[Прим. 2][1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику Конвой OG 21 Конвой WS 3B Конвой HX 79 Конвой WS 12 Конвой SC 123 Дюнкерська евакуація Арктичні конвої * Конвой JW 54A * Конвой RA 54B * Конвой JW 55B * Конвой RA 55B * Конвой JW 56B * Конвой RA 56 * Конвой JW 58 * Конвой RA 58 * Конвой JW 59 * Конвой RA 59 * Конвой JW 60 * Конвой RA 60 * Конвой JW 64 * Конвой RA 64
Ідентифікація
Девіз	«Марно без правителів» (лат. Nisi Dominici frustra)
Параметри
Тоннаж	1 140 т (стандартна) 1 550 т (повна)
Довжина	95,1 м
Ширина	9 м
Осадка	2,7-3,43 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Brown-Curtis 3 × парових котли Yarrow
Гвинти	2
Потужність	27 000 к.с.
Швидкість	34 вузлів (63 км/год)
Дальність плавання	3 500 миль (6 482 км) на швидкості 15 вузлів 900 миль (1 667 км) на швидкості 32 вузли
Екіпаж	127 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	1920: 4 × 120-мм гармати BL 4.7 inch /45 1942: 3 × 120-мм гармати BL 4.7 inch /45
Торпедно-мінне озброєння	1920: 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 1942: 3 (1 × 3) × 533-мм торпедний апарат 2 бомбоскидувачі 20 глибинних бомб 2 протичовнові РСЗВ «Hedgehog»
Зенітне озброєння	1920: 2 × 40-мм автоматичних зенітних гармати Vickers QF 2 1942: 1 × 76-мм гармата QF 12-pounder 12 cwt 2 × 40-мм автоматичних зенітних гармати Vickers QF 2 2 × 20-мм автоматичних зенітних гармати «Ерлікон»

«Вайтхолл» (D94) (англ. HMS Whitehall (D94) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Модифікований Адміралті» типу «W» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Ескадрений міноносець «Вайтхолл» був замовлений у січні 1918 року ще за часів Першої світової війни. Закладка корабля відбулася у червні 1918 року на верфі компанії Swan Hunter у Волсенді. Згодом переведений до корабельні Chatham Dockyard у Чатемі, де будівництво корабля завершувалося. 19 березня 1919 року він був спущений на воду, а 9 липня 1924 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Есмінець брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні конвої.

За час воєнних дій у взаємодії з іншими кораблями потопив три німецькі підводні човни U-394, U-306 і U-314.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений п'ятьма бойовими відзнаками[1].

Бойовий шлях

Після вводу до строю Королівського флоту, есмінець «Вайтхолл» нетривалий термін перебував на дійсній службі, коли через економічні чинники його перевели до резерву флоту та законсервували. У серпні 1939 року корабель вивели з резерву та перевели до Росайта, де включили до 15-ї флотилії есмінців місцевого командування.

1939

4 вересня 1939 року, наступного дня після вступу Великої Британії у війну, лінійні кораблі «Роял Оак» та «Роял Соверін» вийшли у супроводі есмінців «Броук», «Вондерер» та «Вайтхолл» зі Скапа-Флоу на патрулювання до Оркнейських та Шетландських островів. У морі до них приєдналися ще три есмінці «Форсайт», «Форестер» та «Фьюрі». 6 вересня кораблі повернулися до ВМБ.

Надалі до листопада 1939 року есмінець брав участь у конвоюванні та патрулюванні у Північному морі. У грудні «Вайтхолл» перевели до Командування Західних підходів для забезпечення прикриття конвоїв, що проходили по Південно-Західних проходах. 28 грудня 1939 року він разом з «Вейнок», «Вірлвінд» та «Віверн» вийшли на ескорт конвою OG 21, що прямував до Гібралтару. Британські ескадрені міноносці перебували з транспортним конвоєм до передачі його французьким військовим кораблям, після чого повернули на базу.

1941

2 серпня 1941 року «Вайтхолл» діяв у далекому океанському ескорті конвою WS 10[Прим. 3].

1943

19 листопада 1943 року есмінець «Вайтхолл» разом з оперативною групою британського флоту забезпечували прикриття конвою JW 54A[Прим. 4].

Бій біля Нордкапа

20 грудня 1943 року з бухти Лох-Ю в Шотландії вийшов черговий арктичний конвой JW 55B з 19 транспортних та вантажних суден. До складу сил супроводу під командуванням віце-адмірала Б. Фрезера входили: лінкор «Герцог Йоркський», крейсери «Белфаст», «Норфолк», «Шеффілд», «Джамайка» і чотири есмінці «Саумарез», «Савідж», «Скорпіон» і норвезький «Сторд»[Прим. 5].

26 грудня 1943 року о 8:40 в умовах повної полярної ночі кораблі союзників вступили в бій з німецьким ударним угрупованням флоту, яке очолював лінійний корабель ВМС Третього Рейху «Шарнгорст»[Прим. 6].

В ході морського бою, який точився протягом дня, британські кораблі завдали серйозних пошкоджень лінкору «Шарнгорст», який приблизно о 18:45 внаслідок отриманих ушкоджень від вогню противника затонув.

1944

28 січня 1944 року «Вайтхолл» вийшов з ескортною групою конвою JW 56B, що прямував до Кольської затоки[Прим. 7]. Транспортний конвой зазнав скоординовані атаки німецьких субмарин.[2]. У ході зіткнень «Гарді» дістав важких пошкоджень і був затоплений.

30 січня есмінці «Метеор» і «Вайтхол» південно-східніше острову Ведмежий затопили німецький підводний човен U-314.

Протягом березня 1944 року ескадрений міноносець «Вайтхолл» супроводжував знову до берегів Баренцевого й Білого морів конвої JW 58 з 47 транспортних та вантажних суден[Прим. 8].

20 квітня 1944 року «Вайтхолл» вийшов у черговий похід до Кольської затоки, супроводжуючи крейсер «Дайадем» і ескортні авіаносці «Фенсер» і «Актівіті», куди без втрат прибули 23 квітня[Прим. 9].

1945

У лютому 1945 року есмінець взяв участь у супроводі конвою JW 64. 10 лютого «Вайтхолл» та «Ларк» відбили напад німецького торпедоносця. 15 лютого конвой прибув у Кольську затоку. 16 лютого «Вайтхолл» брав участь у протичовновій операції біля виходу з Кольської затоки, 17 лютого приєднався до конвою RA 64. 17 лютого «Ларк» був пошкоджений німецькою торпедою і змушений був повернутись назад. 21 лютого, через проблеми з котлом «Вайтхолл» змушений був покинути конвой і рухатись самостійно.

Після ремонту, який завершився у березні 1945 року, «Вайтхолл» був відправлений на патрулювання навколо Великої Британії, яке він продовжував до закінчення війни.

Завершення служби

У травні 1945 року «Вайтхолл» був виведений в резерв. Після капітуляції Японії 15 серпня 1945 року «Вайтхолл» був проданий на злам компанії «British Iron & Steel Corporation». 27 жовтня корабель прибув на верх компанії у Барроу-ін-Фернес, де і був розібраний.

Див. також

• HMS Roebuck (H95)
• HMS Antelope (H36)
• HMS Tynedale (L96)
• Ескадрені міноносці типу «S» (1917)
• Leone Pancaldo
• Мінні загороджувачі типу «Абдель»

Примітки

Виноски

1. на честь вулиці в лондонському районі Вестмінстер Вайтхол.
2. 5 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за битву за Атлантику (1939-1943), за евакуацію з Дюнкерка (1940), за арктичні конвої (1943-1945), за висадку в Нормандії (1944), за бої в Ла-Манші (1944).
3. До складу ескорту конвою WS 10 входили: крейсер «Каїр», допоміжний крейсер «Вустершир», есмінці «Вайтхолл», «Вінчелсі», «Вітч», «Бродвей», «Гуркха», «Ланс», «Ліджен», «Ісаак Свірз», «Піорун». Важкий крейсер «Лондон» діяв у далекому океанському ескорті.
4. До складу ескорту конвою JW 54A входили: 2 лінкори «Енсон» і «Тускалуса», важкий крейсер: «Кент», 2 легкі крейсери: «Джамайка», «Бермуда»; 32 есмінці: «Онслот», «Онслоу», «Обедіент», «Орвелл», «Інконстант», «Імпалсів», «Хаїда», «Гурон», «Ірокеу», «Вайтхолл», «Коррі», «Фітч», «Форрест», «Гобсон», корвет «Хізер», тральщик «Гусар».
5. Загалом сили ескорту конвою JW 55B включали: лінкор «Герцог Йоркський», крейсери «Норфолк», «Белфаст», «Шеффілд», «Джамайка» і есмінці «Саумарез», «Савідж», «Скодж», «Скорпіон», «Імпалсів», «Віраго», «Вайтхолл», «Ресле», «Матчлес», «Маскітер», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Орвелл», канадські «Хаїда», «Ірокеу» і «Гурон», норвезький «Сторд».
6. Сили Крігсмаріне включали: лінкор «Шарнгорст», есмінці Z29, Z30, Z33, Z34 та Z38, підводні човни U-314, U-354, U-387, U-601, U-716 і U-957.
7. До складу ескорту конвою JW 56B входили: важкий крейсер «Бервік», легкий крейсер «Бермуда», есмінці «Сігнет», «Гарді», «Гурон», «Інконстант», «Махратта», «Мілн», «Маскітер», «Метеор», «Оффа», «Опорт'юн», «Севідж», «Скодж», «Сторд», «Венус», «Віджілент», «Віраго», «Ресле», «Вайтхол», «Весткотт», корвети та тральщики.
8. Загалом у забезпеченні проходу конвою JW 58 брали участь: ескортні авіаносці «Актівіті» та «Трекер», крейсер «Дайадем»; есмінці «Бігл», «Боудіка», «Імпалсів», «Інконстант», «Кеппель», «Оффа», «Онслоу», «Обідіент», «Орібі», «Орвелл», «Опорт'юн», «Серапіс», «Саумарез», «Скорпіон», «Вайтхолл», «Венус», «Весткотт», «Ресле», «Волкер», норвезький «Сторд», радянські «Гремящий», «Куйбишев», «Разумний», «Роз'ярений»; корвети типу «Флавер» «Блюбелл», «Ханісакл», «Лотус», «Рододендрон», «Старворт»; фрегат «Фіцрой», тральщики «Шамі», «Ченз», «Онікс», «Орестес», «Ретлснейк», шлюпи «Мегпай», «Вімбрел», «Старлінг», «Вайлд Гус», «Врен».
9. Перехід здійснювали: ескортні авіаносці «Фенсер» і «Актівіті», крейсер «Дайадем» і есмінців «Бігл», «Боудіка», «Інконстант», «Кеппель», «Матчлесс», «Марна», «Метеор», «Мілн», «Маскітер», «Улісс», «Віраго», «Верулам», «Волкер», «Вайтхолл», «Весткотт», «Ресле», канадські фрегати.

Джерела

1. HMS WHITEHALL (D 94) — V & W-class Destroyer. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 25 жовтня 2018. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 21 (довідка)
2. Convoy JW-56B. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 жовтня 2018.

Посилання

• HMS Whitehall (D 94). на uboat.net. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 25 жовтня 2018. (англ.)
• HMS WHITEHALL (D 94) - V & W-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 25 жовтня 2018. (англ.)

Література

• Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 25 жовтня 2018.
• Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
• Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.

Друга світова війна   Військова техніка   Велика Британія   Морська справа   Війна