|
Global 200Global 200 — рейтинговий список екосистем (наземних, прісноводих і морських), що виділяє найважливіші для збереження регіони на думку Всесвітнього фонду дикої природи. У рейтингу використовується поняття «екорегіони» — великі області відносно однорідного клімату, для яких характерні природні угруповання, що є місцем проживання визначених біологічних видів[1]. Фонд надає кожному регіону один з наступних статусів:
Понад половина регіонів в Global 200 відмічена як такі, що перебувають під загрозою зникнення. ПоходженняWWF визначив 867 наземних, прісноводих і морських екорегіонів усієї поверхні Землі. Метою цієї системної класифікації є забезпечення повного спектру екосистем до збереження і розвитку. З них WWF вибрав 200 глобальних екорегіонів, як найважливіших для збереження глобальної біорізноманітності. Список Global 200 насправді містить 238 екорегіонів, з яких 142 становлять наземні, 53 прісноводі і 43 морські. Екологи, зацікавлені у збереженні біорізноманітності, в основному зосередили увагу на збереженні вологих тропічних і широколистяних лісів, оскільки вважається, що вони служать місцем існування половини усіх видів на Землі. З іншого боку, WWF визначили, що більше усеосяжна стратегія для збереження глобальної біорізноманітності повинна також розглянути другу половину видів, і екосистеми, що підтримують їх існування. Було встановлено, що деякі з місць перебування, такі як середземноморські ліси, рідколісся і чагарникові біоми, схильні до більшої загрози, ніж тропічні ліси, і, отже, вимагають погоджених дій з їх збереження. WWF вважає, що «попри те, що дії зі збереження екорегіону як правило відбуваються шляхом збереженням на рівні країни, екологічні процеси (наприклад, міграція) не відповідають політичним кордонам», тому стратегія по збереженню екології повинна проводитися на рівні екорегіону. КласифікаціяІсторично, зоологи і ботаніки розробляли різні системи класифікації, що беруть до уваги світові угруповання рослин і тварин. Дві світові системи класифікації, які найчастіше використовуються сьогодні, були узагальнені Міклошем Удварді в 1975 році. Поверхні суші Землі можна розділити на вісім біогеографічних областей (які раніше називалися царствами, тепер називаються WWF екозонами), які представляють основні наземні угруповання рослин і тварин. Система біомів класифікує світ на типи екосистем (наприклад, ліси, луги тощо), ґрунтовані на кліматі і рослинності. Кожна біогеографічна область містить декілька біомів, і кожен з біомів знаходиться в декількох біогеографічних областях. Систему біогеографічних провінцій було розроблено з метою визначення конкретних географічних районів у кожній біогеографічній області, які мають послідовний тип біому, і розділяють окремі угруповання рослин і тварин. Система WWF є подальшим удосконаленням системи біомів (який WWF називає «основними видами середовища існування»), біогеографічних царств, і біогеографічних провінцій (схема WWF розділяє більшість біогеографічних провінцій на дещо дрібніші екорегіони). Процес відборуНа основі повного списку екорегіонів, Global 200 включає усі основні типи місць існування (біомів), усі типи екосистем, і види з усіх основних типів місць існування. Він зосереджений на кожному основному типі місця існування на усіх континентах (наприклад, тропічних лісах і коралових рифах). Реєстр використовує екорегіони як одиницю масштабу для порівняння. Всесвітній фонд дикої природи стверджує, що екорегіон можна розглядати як одиницю збереження екології на регіональному рівні, оскільки вони відповідають аналогічним біологічним співтовариствам. Вибір Global 200 спирався на широкі дослідження 19 наземних, прісноводих і морських основних типів місць існування. Вибір екорегіонів був ґрунтований на аналізі видової різноманітності, ендемізму видів, унікальності вищих таксонів, незвичності екологічних або еволюційних явищ, і глобальної рідкості конкретного біому. Список екорегіонів Global 200 є найкориснішим для природоохоронної діяльності на регіональному рівні: перешкоджанні місцевому вирубуванню лісів, знищенню боліт, деградації ґрунтів тощо. Проте, деякі явища, наприклад міграції птахів або китів, залежать від складніших параметрів, таких як атмосферні течії і динаміка пелагічних зон, не використовуваних для створення поточної бази даних. Це вимагає збору додаткової інформації і координації зусиль між декількома екорегіонами. Проте, Global 200 може допомогти в цьому, шляхом виявлення місця існування об'єктів і місць відпочинку для мігруючих тварин. Global 200: Наземні екорегіони
Global 200: Прісноводні екорегіониВеликі річкиАфротропіка
Індомалайська зонаНеарктикаНеотропіка
Палеарктика
Великі верхів'я річокАфротропіка
Неарктика
Неотропіка
Великі дельти річокАфротропікаІндомалайська зона
Палеарктика
Малі річкиАфротропіка
Австралазія
Індомалайська зона
Неарктика
Неотропіка
Палеарктика
Великі озераАфротропіка
Неотропіка
ПалеарктикаМалі озераАфротропіка
АвстралазіяІндомалайська зонаНеотропіка
Пересихаючі басейниАвстралазія
Неарктика
Палеарктика
Global 200: Морські екорегіониПолярні
Помірні шельфи і моряСередземноморські
Північні помірні Індо-Тихоокеанські
Північні помірні Індо-Тихоокеанські
Південні помірні Атлантичні
Південні помірні Індо-Тихоокеанські
Тропічні апвелінговіЦентральні Індо-Тихоокеанські
Східні Індо-Тихоокеанські
Східні Тропічні Атлантичні
Центральні Індо-Тихоокеанські
Східні Індо-Тихоокеанські
Західні Індо-Тихоокеанські
Західні Тропічні Атлантичні
Пріоритетні місцини (19)
Див. також
Ресурси Інтернету
Примітки
|