Гірські луки та чагарники (англ.Montane grasslands and shrublands) — один з 14 біомів за класифікацією Всесвітнього фонду природи, який також називають «альпійські луки». Гірські луки і чагарники, розташовані над верхньою межею лісу, також відомі «альпійська тундра». Вище верхньої межі лісу, але нижче від альпійських лук, розташовані субальпійські луки і чагарники. Низькорослі субальпійські чагарники, відомі як криволісся, ростуть трохи вище верхньої межі лісу, де є сувора, вітряна погода і бідні ґрунти, які дають рости карликовим і скрученим, повільно зростаючим деревам.
Гірські луки і чагарники, особливо в субтропічних і тропічних регіонах, часто є домом для багатьох рідкісних і ендемічних рослин, які еволюціонували у відповідь на прохолодний, вологий клімат та інтенсивне тропічне сонячне світло. Характерні риси рослин цих місць проживання відображають адаптації, такі як розеткові життєві форми, воскова поверхня листя і їх опушення. Унікальною особливістю багатьох тропічних гірських вологих регіонів є наявність гігантських розеткових рослин з різних родин, таких як Lobelia (Афротропіки), Puya (Неотропіки), Cyathea (Нова Гвінея), Argyroxiphium (Гаваї).
Найбільш великі гірські луки і чагарники — це Парамо в Андах, Західні Гати в Індії, рослинність Ефіопського нагір'я та Тибетського нагір'я. Є бл. 50 таких регіонів по всьому світу. Площа: 5,2 млн км2 (3,6 %), діапазон широт: 45° південної широти — 55° північної широти. В Україні є лише невеликі фрагменти справжніх альпійських лук на Чорногорі, вище 1800—1850 м н.р.м. Панівними є щільнодернисті рослинні формацій костриці лежачої, ситника трироздільного та мохово-лишайникові пустища. У цьому біомі збереглися окремі популяції рідкісних рослин, які потребують охорони[1].
Локальними загрозами для цього біому є побудова кар'єрів, шахт, доріг, проектів гідроелектростанцій, також пожежі. Біом може зменшитись через глобальне потепління та зміни клімату, які можуть змінити температурний режим і режим дощів.