Плато Хайвельд лежить переважно на висоті від 1400 до 1800 м над рівнем моря. Рельєф регіону представлений пласкими або дещо горбистими рівнинами, над якими подекуди підіймаються невисокі скелясті гірські масиви, такі як Вітватерсранд, Магалісберг та Вредефорт-Доум. З геологічної точки зору основу регіону складають пісковики та сланціКару. На прохолодному та вологому північному сході регіону поширені темно-червоні піщано-суглинкові ґрунти.
Більша частина Хайвельду лежить в басейні річки Вааль, а найпівденніша його частина — у басейні Каледону[en] та безпосередньо у басейні Оранжевої річки. Історично луки регіону відігравали важливу роль у природному очищенні води річок, що беруть початок в Драконових горах і течуть на захід, однак внаслідок будівництва системи гідротехнічних споруд, покликаних забезпечити водопостачання великих міст регіону, функціонування екосистеми було порушено.
Близько половини золота, добутого у світі за всю історію, було видобуто в регіоні Хайвельду з 1880 року. Найбільші родовища золота розташовані в горах Вітватерсранду, навколо міста Йоганнесбург, а менші родовища існують на півночі Фрі-Стейту, поблизу Велкома та Вірджинії[en]. Також Хайвельд багатий на поклади алмазів, вугілля, ванадія та марганця. У сільському господарстві Хайвельда домінує екстенсивне вирощування зернових культур та випасання м'ясних порід великої рогатої худоби, а також інтенсивне вирощування кукурудзи, пшениці, сорго, цитрусових, хауського арахісу[en], соняшнику та овочів.
Клімат
На заході регіону домінує напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а на сході — гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена) або вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Середня максимальна температура коливається від 21 °C до 24 °C, а середня мінімальна температура — від 3°C до 6°C. Влітку температура може досягати 38°C, а взимку — опускатися до -11°C. Середньорічна кількість опадів коливається від 400 до 900 мм, більшість з яких випадає влітку. В листопаді, грудні та січні вдень часто трапляються сильні грози.
Внаслідок частих пожеж, а також інтенсивного випасу з боку травоїдних тварин, дерева та кущі є рідкісними в екорегіоні. Вони зустрічаються переважно на заході Хайвельду, у перехідній зоні між луками регіону та напівпустелями Калахарі та Кару. На схід від перехідної зони, у районах, де випадає порівняно мало опадів, поширені "солодкі луки". На них переважають поживні трави, які містять мало волокон і зберігають поживні речовини в листі протягом зими. У найбільш вологих районах на північному заході Хайвельду поширені "кислі луки". Трави, що ростуть на них, є зазвичай короткими та щільними, містять багато клітковини та зберігають поживні речовини в коренях протягом зими, що робить їх несмачними.
Наразі значна частина луків регіону перетворена на сільськогосподарські угіддя, однак незважаючи на те, що природний рослинний покрив Хайвельду дуже фрагментований, тут зустрічаються найбільші збережені ділянки луків у Південній Африці. Аналіз пилку показав, що трави домінували в регіоні принаймні з раннього голоцену, хоча площа різних типів луків могла збільшуватися або скорочуватися у відповідь на зміни клімату.
Через прохолодний клімат регіону на луках Хайвельду трапляється відносно небагато видів плазунів. Поза тим, герпетофауна регіону включає кількох найхарактерніших плазунів Африки, зокрема нільського крокодила (Crocodylus niloticus), нільського варана (Varanus niloticus), білогорлого варана (Varanus albigularis), земляну агаму (Agama aculeata) та південноафриканського пітона (Python natalensis). Ендеміками регіону є велетенські поясохвости (Smaug giganteus). Також в регіоні зустрічається 29 видів амфібій.