Екорегіон альпійської пустелі Північного Тибету та Куньлуню охоплює північну частину Чангтану, найвищої частини Тибетського плато, обмежену на заході горами Паміру, на південному заході горами Каракоруму, а на півночі — горами Куньлуню, які також входять до цього екорегіону. Гори Куньлунь є однією з найдовших гірських систем у світі, яка простягається більш ніж на 3000 км вздовж північного краю Тибетського нагір'я. В межах екорегіону розташована західна, основна частина Куньлуню, яка відділяє Тибетське плато від гіперпосушливої Таримської западини на північному заході та від Цайдамської западини на півночі. Більша частина екорегіону розташована на висоті понад 5000 м над рівнем моря, а найвищою вершиною регіону є гора Люшішань висотою 7167 м. В горах Куньлуню поширені льодовики та беруть початок численні річки, а на плато Чангтан розташовано багато солонуватих льодовикових озер. Ґрунти переважно засолені, кам'янисті та безплідні. Загалом територія екорегіону є однією з найменш заселених територій Тибету.
Клімат
В межах екорегіону переважає альпійський клімат (ET за класифікацією кліматів Кеппена), коли принаймні один місяць в році має середню температуру вище 0 °C, достатню для танення снігу, однак середня температура найтеплішого з місяців не перевищує 10 °C[3][4]. Це найхолодніша та найпосушливіша частина Тибету, середня температура нижче 0 °C тут зберігається протягом 9-10 місяців на рік, а сильні морози трапляються щоночі протягом всього року. На більшій частині екорегіону поширена багаторічна мерзлота. Оскільки Тибетське плато має пологий схил із північного заходу на південний схід, температура в регіоні змінюється залежно від широти та висоти над рівнем моря.
Опадів випадає дуже мало і переважно у вигляді снігу, який швидко тане та випаровується під яскравим сонячним світлом. У багатьох районах середньорічна кількість опадів становить лише 20-50 мм, однак північні схили Куньлуню подекуди вловлюють достатню кількість арктичної вологи, щоб підтримувати ліси. В регіоні постійно дмуть сильні вітри.
Флора
Рослинний покрив екорегіону дуже розріджений: він зустрічається менш ніж на 8 %, а часто лише на 1-2 % території регіону. Основними рослинними угрупованнями екорегіону є альпійські пустелі.
На осипах і гравійних схилах подалі від холодних, солоних сухих озер зустрічаються низькі, колючі, густо розгалужені подушкоподібні чагарники[en]сірого білолізника (Krascheninnikovia ceratoides). Також в пустелях регіону поширені гостовушкові пегеофітони[sv] (Pegaeophyton scapiflorum) та тибетські хедінії[sv] (Smelowskia tibetica). Єдиними дерев'янистими рослинами, що зустрічаються на високогірних плато регіону, є сланкі біждерева[sv] (Myricaria prostrata), різновид тамариксів, який росте вздовж русел річок, утримуючи свої здерев'янілі стебла під землею. Лише гілки та дрібне листя цих рослин виступають на поверхні, утворюючи щільну подушку, яка підіймається не вище, ніж на 1 см над поверхнею ґрунту.
На схилах озерних западин поширені альпійські степи, на яких росте сірий білолізник (Krascheninnikovia ceratoides), осока Муркрофта[sv] (Carex moorcroftii), пурпурова ковила[sv] (Stipa purpurea) та серпоподібний горобинець[sv] (Oxytropis falcata). Озерні басейни Північного Тибету є особливо екстримальними середовищами існування, тому що, коли вітри вщухають взимку, холодне повітря опускається та осідає в них.
У розрідженій субнівальній зоні на висоті понад 5300 м над рівнем моря зустрічаються подушкоподібні рослини, зокрема сухоцвітоподібний гірський корінь[ru] (Saussurea gnaphalodes) та уральська смілка (Silene uralensis). Снігова лінія розташована на висоті 6000-6200 м над рівнем моря.
На північних схилах Куньлуню, звернених до Таримської западини, на висоті від 2700 до 3600 м над рівнем моря зустрічається кілька невеликих масивів гірських хвойних лісів, загальна площа яких становить близько 200 км². В цих лісах домінують ялини Шренка (Picea schrenkiana), а на сонячних галявинах в них зустрічаються зарості чагарникових яловців (Juniperus).
Оскільки Куньлунь та прилеглі регіони Тибету піднялися геологічно нещодавно (на 3000 м за останні два мільйони років), флора екорегіону характеризується низьким рівнем ендемізму. Крім того, суворі високогірні умови обмежують флористичне різноманіття. Загалом в горах Куньлунь зустрічається близько 700 видів судинних рослин з 245 родів, більшість з яких зустрічається на низьких висотах.