На відміну від інших міомбових екорегіонів, цей регіон лежить переважно в низовинах, а його висота коливається від 200 м над рівнем моря на сході до 800—900 м над рівнем моря на заході. Рельєф регіону представлений рівнинами, по яким розкидані пологі пагорби. Із заходу на схід екорегіон перетинають кілька річок, які впадають в Індійський океан, зокрема Руфіджі, Рувума та Луріо[en]. По всьому регіону зустрічаються мілководні, порослі травою та осокою водно-болотні угіддя дамбо[en]. На півночі Мозамбіку поширені інзельберги, які виразно підіймаються над навколишіми саванами. З геологічної точки зору основу екорегіону складають метаморфізованіверхньодокембрійськісланці та гнейси з вкрапленнями інтрузивнихгранітів. Ґрунти, як правило, добре дреновані, сильно вилуговані та бідні на поживні речовини, мають тенденцію до окислення. В південних та центральних частинах регіону поширені оксісолі[en] та альфісолі, а на півночі — червоноземи. Через бідність ґрунтів, які обмежують сільськогосподарський потенціал, а також через широку присутність мухи цеце (Glossina), густота населення в екорегіоні є низькою.
Клімат
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). Влітку, з листопада по березень, триває сезон дощів, після чого розпочинається інтенсивний сухий зимовий сезон, який може тривати до 6 місяців. Середньорічна кількість опадів коливається від 800 до 1200 мм, на заході екорегіону іноді до 1400 мм. Середня максимальна температура коливається від 21 до 30 °C, залежно від висоти, причому найбільш високі температури спостерігаються в низинних районах. Середня мінімальна температура коливається від 15 до 21 °C.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є міомбові рідколісся, які перемежовуються луками та водно-болотними угіддями. Міомбо відрізняються від інших саван, рідколісь та лісів Африки домінуванням в них дерев з підродини цезальпінієвих (Caesalpinioideae), зокрема різних видів брахістегій[en] (Brachystegia spp.), жюльбернардій[en] (Julbernardia spp.) та ізоберліній[en] (Isoberlinia spp.), які рідко зустрічаються поза межами міомбо.
Важливим екологічним фактором, який впливає на міомбові рідколісся, є пожежі. Значна сезонність опадів призводить до того, що дерева залишаються сухими протягом кількох місяців у році, а грози на початку сезону дощів можуть легко запалити рослинність. Крім того, що савани регіону від природи вразливі до пожеж, протягом тисячоліть люди навмисно підпалювали їх з метою полювання або розчистки землі під поля та пасовища.
Фауна
Незважаючи на низьку кількість опадів та відносно бідні на поживні речовини ґрунти, міомбові рідколісся екорегіону є домом для багатьох великих ссавців. Серед них слід відзначити саванного слона (Loxodonta africana), південну жирафу (Giraffa giraffa), звичайного бегемота (Hippopotamus amphibius), чорного носорога (Diceros bicornis) звичайну канну (Taurotragus oryx) та смаглявого коба (Kobus ellipsiprymnus). Багато антилоп, поширених в екорегіоні, віддають перевагу не міомбо, а іншим природним середовищам, зокрема водно-болотним угіддям та місцевостям поблизу інзельбергів. Так, чорні шаблероги (Hippotragus niger) зустрічаються в міомбо під час сезону дощів з жовтня по травень, однак під час сезону посухи переміщуються ближче до води. Африканські буйволи (Syncerus caffer caffer), великі куду (Tragelaphus strepsiceros) та зебри Кроше[en] (Equus quagga crawshayi) віддають перевагу місцевостям поблизу постійних водойм. Блакитні гну (Connochaetes taurinus) здебільшого зустрічаються на низькотравних ділянках поблизу річок та озер, тоді як звичайні редунки (Redunca redunca) та орібі (Ourebia ourebia) віддають перевагу нестабільним лукам, які утворюються внаслідок повеней, пожеж або посухи. Північні стенбоки (Raphicerus sharpei) зустрічаються в невисоких та вторинних заростях поблизу скелястих відслонень, а великі редунки (Redunca arundinum) — на порослих травою галявинах міомбо. Серед дрібних антилоп, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити північного бушбока (Tragelaphus scriptus), блакитного дуїкера (Philantomba monticola) та імпалу (Aepyceros melampus).
Герпетофауна екорегіону є єдиною групою тварин з відносно високим рівнем ендемізму. Серед поширених в регіоні плазунів слід відзначити нільського крокодила (Crocodylus niloticus) та ендемічну плямисту пласку ящірку (Platysaurus maculatus).