|
Francamente me ne infischio
Francamente me ne infischio (укр. «Сказати по правді — мені начхати») — італійська музично-соціальна телепередача в чотирьох епізодах, створена співаком та кіноактором Адріано Челентано, транслювалася восени 1999 року на каналі Rai 1. ПередумовиУ 1997 році телекомпанія RAI запропонувала співаку Адріано Челентано випустити мега-шоу «Il Conduttore» («Провідник»), у зв'язку з цим був укладений контракт. Проте, незабаром, цей телепроєкт був зупинений. Челентано виступив проти RAI й оголосив, що компанія не виконує свої контрактні зобов'язання і не пропускає його програму, справа закінчилася судом, який змусив телекомпанію готувати новий телепроєкт співака.[1] Восени 1999 року, нарешті, вийшов власний телепроєкт Челентано «Francamente me ne infischio», який, до того ж, ще й став презентацією його нового на той час альбому — «Io non so parlar d'amore». Сюжет та складоваТелешоу транслювалося щотижня з 7 жовтня по 28 жовтня 1999 року на телеканалі Rai 1. У передачі було об'єднано музику з соціально-політичними питаннями. Адріано Челентано став не лише автором передачі, але й його ведучим, а його співведучою стала акторка Франческа Нері. Гостями телешоу стали: Лучано Ліґабуе, Ману Чао, Компай Сегундо, Jamiroquai, Горан Брегович, П'єро Пелу, Том Джонс, Джо Кокер, Девід Бові, Б'яджо Антоначчі, Тео Теоколі, співачка Nada, Макс Пеццалі, Емир Кустуриця й інші. Також учасниками шоу став племінник Челентано — Джино Сантерколе, який привів на нього свого друга Піо Треббі. На телешоу Челентано виконав 16 пісень, серед них — 5 з нового альбому. Окрім своїх пісень, співак виконав ще й пісню Джорджо Ґабера «Il conformista» («Конформіст»). Крім виконання пісень, однією з частин програми було використання різних документальних відеозйомок підготовлених Челентано, які зачіпали серйозні і «незручні» теми, наприклад: досліди на тваринах, педофілію, приведення у виконання смертного вироку в Гватемалі й багато іншого. Широкий план страти, з контрольним пострілом у потилицю та інші кадри шокували публіку. Таким чином Челентано пропагував близькі йому ідеї та хотів привернути увагу громадськості до цих проблем: від боротьби за скасування смертної кари — до допомоги африканським голодуючи. Мети співак досягнув — телешоу спровокувало запеклу полеміку серед італійської громадськості. Ще однією причиною цього було: співак, відчуваючи себе не зовсім «затишно» на тлі лише схвальних відгуків, щодо його нового альбому, транслюючи скандальні кадри, хотів ще й викликати хоч-якусь критику на свою адресу.[2] Гонорар Челентано склав один мільйон доларів, тоді як передача коштувала 5 мільйонів. Для зйомок був обраний цех колишнього авіазаводу в Мілані, який переобладнали під так зване «Челентано-сіті» — концертний зал з глядачами, музикантами й оркестром під керівництвом Фіо Дзанотті.[3] Телешоу мало успіх, кожні епізоди збирали 35—51 % аудиторії, що відповідало 6.9—10.5 мільйонам глядачів.[4] 2000 року на фестивалі «Золота троянда» передачу нагороджено призом «Срібна троянда».[5] Протягом кількох тижнів трансляції «Francamente me ne infischio» гумористичне теле-шоу «Striscia la Notizia» звинувачувало програму у прихованій рекламі, висуваючи гіпотезу щодо того, що за питною водою ведучого-Челентано прихована реклама мінеральної води. У січні 2000 року в ефір Rai 1 вийшов скорочений варіант телепередачі, який складався з двох епізодів, до якого увійшли кадри неопублікованого та закулісного контенту під назвою «Francamente... è un'altra cosa» («Чесно кажучи ... це інша справа»). ПісніПерелік пісень, виконаних Адріано Челентано
Гості
Рейтинг переглядівВишло чотири епізоди, по 2 серії кожний.
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
