Витоки FVEY можна простежити з періоду після Другої світової війни, коли Антигітлерівська коаліція підписала Атлантичну хартію для досягнення певних цілей у повоєнному періоді. Протягом холодної війни FVEY розробила систему ECHELON для спостереження за зв'язками Радянського Союзу та Східного блоку, хоча зараз вона використовується для моніторингу мільярдів приватних комунікацій по всьому світу[5][6].
Наприкінці 1990-х існування ECHELON було розкрито для громадськості, що викликало серйозні дебати в Європейському парламенті та, меншою мірою, на конгресі Сполучених Штатів. У рамках зусиль, що проводяться в ході «Війни проти терору» з 2001 року, FVEY також розширив можливості спостереження, приділяючи значну увагу моніторингу Всесвітньої павутини. Колишній підрядник АНБЕдвард Сноуден назвав «П'ять очей» «наднаціональною розвідувальною організацією, яка не відповідає відомим законам своїх країн»[7]. Документи, оприлюдені Сноуденом у 2013 році, показали, що FVEY шпигує за громадянами держав-членів та передає зібрану інформацію один одному, щоб обійти обмежувальні внутрішні норми щодо нагляду за громадянами[8][9][10][11].
Незважаючи на тривалу суперечку щодо своїх методів спостереження, FVEY залишається однією з найвідоміших шпигунських альянсів в історії[12].
Оскільки оброблені дані збирається з різних джерел, обмін розвідками не обмежується радіоелектронною розвідкою (SIGINT) і часто включає в себе воєнну розвідку, а також агентурну розвідку (HUMINT) та геопросторову розвідку (GEOINT). У наведеній нижче таблиці наведено огляд більшості агентств FVEY, які беруть участь у таких формах обміну даними[2].
У 1948 році цей договір поширювався на Канаду, згодом до угоди додались Норвегія (1952 рік), Данія (1954 рік), Західна Німеччина (1955), Австралія (1956), Нова Зеландія (1956)[14]. Ці країни брали участь у альянсі як «треті сторони». У 1955 офіційний статус країн, що залишилися у союзі був офіційно затверджений у новій версії Угоди UKUSA, яка містила таке твердження:
Під час В'єтнамської війни агенти Австралії та Нової Зеландії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні працювали безпосередньо для підтримки Сполучених Штатів, тоді як оператори Центру урядового зв'язку, розташовані в (тодішній) британській колонії Гонконгу, мали завдання контролювати Північно-В'єтнамські системи ППО[17][18]. Під час Фолклендської війни британці отримували секретні дані про від своїх союзників у FVEY, таких як Австралія, а також від третіх сторін, таких як Норвегія та Франція[19][20][21]. Після закінчення війни в Перській затоці, співробітник Австралійської секретної розвідувальної служби (АСІС) використовував дані Таємної служба розвідки (SIS) для прешкоджання роботи кувейтських урядових установ[20].
До кінця 20-го століття мережа спостереження ECHELON перетворилася на глобальну систему, здатну розшифрувати масові приватні та комерційні повідомлення, включаючи телефонні дзвінки, факс, електронну пошту та інший трафік даних. Це було зроблено шляхом перехоплення носіїв зв'язку, таких як супутникова передача та комутовані телефонні мережі загального користування[34].
У Five Eyes є два типи методів збору інформації: програма PRISM і система збору даних Upstream. Програма PRISM збирає інформацію про користувачів з технологічних фірм, таких як Google, Apple та Microsoft, а система Upstream збирає інформацію безпосередньо з повідомлень цивільних осіб через волокно-оптичні кабелі та інфраструктуру. У 1988 році Данкан Кемпбелл виявив у New Statesman існування ECHELON та продовження угоди UKUSA про глобальні сигнальні розвідки [Sigint]. У творі «Хтось слухає» докладно описано, як операції підслуховування використовувались не лише в інтересах «національної безпеки», а для корпоративного шпигунства на користь американським бізнес-інтересам. Частина інформації пройшла практично непомітно поза журналістськими колами[35]. У 1996 році докладний опис ECHELON був представлений новозеландською журналісткою Нікі Хагер у книзі під назвою «Таємна влада — роль Нової Зеландії в міжнародній шпигунській мережі», яку Європейський Парламент цитував у доповіді 1998 року «Оцінка технологій політичного контролю» (PE 168.184)[36]. 16 березня2000 року Парламент закликав до прийняття резолюції про Five Eyes та їх мережу спостереження ECHELON, яка вимагала б «повного демонтажу ECHELON»[37].
Через три місяці Європейський парламент створив комітет для розслідування мережі спостереження ECHELON. Проте, на думку ряду європейських політиків, таких як Esko Seppänen, цим розслідуванням перешкоджала Європейська Комісія[38].
У Сполучених Штатах законодавець конгресу попередив, що система ECHELON може використовуватися для спостереження за громадянами США[39]. 14 травня2001 року уряд США скасував всі зустрічі з Тимчасовим комітетом щодо ECHELON[40].
Згідно з повідомленням BBC у травні 2001 року, «уряд США все-таки відмовляється визнати, що ECHELON навіть існує»[6].
Під час підготовки до війни в Іраку, Five Eyes прослуховувала повідомлення інспектора ООН з озброєнь Ганса Блікса[41][42]. Офіс генерального секретаря ООН Кофі Аннана теж був оснащений «жучками» для прослуховуння британськими агентами[43][44]. Five Eyes підтримувала дії, спрямовані на посилення підслуховування делегацій ООН шести країн в рамках кампанії «брудних трюків», спрямованих на застосування тиску на ці шість країн для голосування за використання сили проти Іраку[43][45][46].
SIS і ЦРУ співпрацювали з правителем Лівії Муаммаром Каддафі, щоб шпигувати за лівійськими дисидентами на Заході в обмін на дозвіл використовувати Лівію як базу для термінових передач даних[47][48][49][50][51].
Починаючи з 2010 року, Five Eyes також мають доступ до SIPRNet, секретної версії інтернету уряду США[52].
У 2013 році документи, які були оприлюдені колишнім підрядником АНБ Едвардом Сноуденом, виявили існування численних програм спостереження, які спільно працюють з Five Eyes. Наступний список включає в себе кілька відомих прикладів, про які повідомлялося в ЗМІ:
STATEROOM — керується ASD, ЦРУ, CSE, ЦУЗ та АНБ[59].
У березні 2014 року Міжнародний Суд (ICJ) наказав Австралії припинити шпигунство у Східному Тиморі. Вперше суд накладає такі обмеження на члена FVEY[60].
Скандали щодо спільного шпигунства
В останні роки документи FVEY показали, що вони навмисно шпигують за громадянами один одного та діляться зібраною інформацією один з одним, щоб обійти обмежувальні внутрішні положення про шпигунство[8][9][10][11][61]. Шамі Чакрабарті, директор адвокатської групи Liberty, стверджує, що альянс FVEY підвищує здатність держав-членів «субконтрактувати свою брудну роботу» один одному[62]. Колишній підрядник АНБ Едвард Сноуден назвав FVEY «наднаціональною розвідувальною організацією, яка не відповідає законам своїх країн»[7].
В результаті розкриття інформації Сноудена, альянс FVEY став предметом обговорення у певних країнах:
Канада: Наприкінці 2013 року канадський федеральний суддя Річард Мозлі рішуче заборонив Канадській службі безпеки й розвідки (CSIS) надавати дозвіл зарубіжним партнерам стежити за канадцями. У судовому рішенні, яке описане на 51 сторінці стверджується, що CSIS та інші канадські федеральні відомства незаконно залучили союзників FVEY до глобальних спостережень[63][64][65].
Нова Зеландія: У 2014 році парламент Нової Зеландії вимагав від Служби розвідки безпеки Нової Зеландії та Служби безпеки урядових комунікацій Нової Зеландії надати інформацію про грошові внески від членів альянсу FVEY[66]. Обидві відомства відмовились розкривати будь-яку інформацію, що стосується FVEY. Лідер лейбористської партії Девід Кунліфф заявив, що громадськість має право бути поінформованою[66].
Європейський Союз. На початку 2014 року Комітет Європейських Парламентів з питань громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ випустив проект звіту, який підтвердив, що розвідувальні органи Нової Зеландії та Канади співпрацювали з АНБ за програмою Five Eyes та, можливо, активно поширювали між собою дані про громадян ЄС[67][68].
Перелік цілей спостереження FVEY
Наступний список містить кілька цілей FVEY, які є публічними діячами в різних галузях.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
