Ferrari 412T - гоночний болід із відкритими колесами класу Формула1,який виготовлявся для участі у світовоиу чемпіонаті за команду Scuderia Ferrari сезону 1994 року,а його модифікація 412T1В брала участь і у сезоні 1995 року.
Конструкція автомобіля розроблялася у концепції простоти і економічності.На болід встановлювали V - подібний 12-циліндровий двигун Ferrari 3.5L (1994 року) і 3.0L (1995 року).Коробка перемикання передач встановлювалася поперечно, для покращення рівноваги між осями, а "Т" в назві боліду означало "Transverse" - поперечний, тобто спосіб компонування КПП.Характерними особливостями кузова були бокові понтони складної форми, а також заокруглений конусоподібний носовий обтікач, який покращував аеродинамічні властивості гоночного боліда.
Впродовж двох років автомобіль постійно вдосконалювали, змінювалися понтони, крила.Спочатку носова частина автомобіля була трішки припіднята вгору, але в ході постійних доопрацювань, припіднятий "ніс" замінили на низькорозташований на сезон 1995 року - 412T1В.
412T вивела Ferrari на віру дорогу розвитку після декількох вібдверто слабкиих сезонів на початку 90-х.Герхард Бергер і Жан Алезі підтвердили конкурентоздатність нового боліду вже на перших Гран Прі.В результаті за два сезони, пілоти Скуддерії декілька разів піднімалися на подіум і 4-ма поулами. Автомобіль був доволі міцним і швидким, та пілотам постійно не щастило, тому Бергер і Алезі за два роки здобули лише дві перемоги відповідно на Гран Прі Німеччини 1994 і Гран Прі Канади 1995.
В сезоні 1996 року Алезі і Бергер перейшли в Benetton, а на їхнє місце прийшов Міхаель Шумахер і Енді Ірвайн.Шумахер випробував 412T2 і заявив опісля, що болід "достатньо хороший, щоб виграти чемпіоннат світу".