Emoia nativitatis

? Emoia nativitatis
Охоронний статус
Вимерлий  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Плазуни (Reptilia) Ряд: Лускаті (Squamata) Інфраряд: Сцинкоподібні (Scincomorpha) Родина: Сцинкові (Scincidae) Рід: Emoia Вид: †E. nativitatis
Біноміальна назва
†Emoia nativitatis (Boulenger, 1887)
Синоніми
Lygosoma nativitatis Boulenger, 1887 Emoia nativittatis (Boulenger, 1887)
Посилання
Вікісховище: Emoia nativitatis Віківиди: Emoia nativitatis МСОП: 178595 NCBI: 2575821

Emoia nativitatis — вимерлий вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2], що був ендеміком острова Різдва.

Опис

Сцинк Emoia nativitatis сягав 20 см довжини. Мав шоколадно-коричневе забарвлення без візерунка і кремезну будову тіла[3].

Відкриття

Сцинк E. nativitatis був описаний бельгійсько-британським зоологом Джорджем Альбертом Буленджером у 1887 році за єдиним безхвостим зразком[4]. Пізніше вісім зразків були зібрані британським натуралістом Джозефом Джексоном Лістером^[en][4].

Еволюція

Генетичний аналіз 2013 року показав, що найближчим родичем E. nativitatis є Emoia boettgeri, поширений на островах Мікронезії в Тихому океані, на відстані понад 4000 км від острова Різдва. Ці два види розділилися приблизно 13 мільйонів років тому, в пізньому міоцені. Клада, що включає ці два таксони, у свою чергу, формує кладу з групою atrocostata[5].

Поширення і екологія

E. nativitatis жили на лісових галявинах у вологих тропічних лісах, серед опалого листя. Вели активний, наземний спосіб життя, іноді спостерігалися у низькій рослинності або на стовбурах дерев. Повідомлялося, що цей вид був широко поширений в місцях, де сонячні промені проходили скрізь крони дерев, особливо вздовж стежок або доріг[1].

Вимирання

E. nativitatis були широко поширені на острові Різдва протягом більшої частини XX століття. У 1979 році цей вид все ще вважався численним[6], а у 1998 році герпетолог Хел Коггер спостерігав понад 80 сцинків, що грілися в сонячних променях і шукали їжу навколо одного поваленого дерева[3]. Тим не менш, популяція E. nativitatis різко скоротилася на 98% протягом 1990-х і 2000-х років[1]. У 2003 році ареал виду був обмежений кількома фрагментованими ділянками у віддалених частинах острова, а в ході цільового дослідження, проведеного у 2008 році, вид був знайдений лише в одному місці[3].

Причина катастрофічного скорення популяції досі невідома. Можливими причинами дослідники називають хижацтво з боку інтродукованих хижих мурах Anoplolepis gracilipes, гігантських багатоніжок Ethmostigmus rubripes, змій-вовкозубів Lycodon capucinus і кішок[7], конкуренцію з п'ятьма інтродукованими видами плазунів, отруєння інсектицидами і хвороби[3].

Наприкінці 2000-х років дослідники намагалися спіймати E. nativitatis для програми розведення в неволі, однак їм вдалося знайти лише трьох самиць[8]. 3 січня 2014 року цей вид був включений до списку видів, що знаходяться під загрозою зникнення, згідно з законом EPBC[9]. Остання самиця Emoia nativitatis на ім'я Гамп померла 31 травня 2014 року[10].

Після смерті Гамп герпетологи Джон Войнарскі і Хел Коггер написали: «Траєкторія занепаду та безрезультатність цілеспрямованих пошуків дають розумні підстави припускати вимирання Emoia nativitatis, хоча може пройти кілька років, перш ніж цей висновок буде офіційно підтверджено. Якщо це правда, це буде перший вимерлий плазун Австралії з часів європейської колонізації»[10]. У 2017 році МСОП офіційно визнав Emoia nativitatis вимерлим[1].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Emoia nativitatis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 04 серпня 2023
2. Emoia nativitatis у Reptarium.cz Reptile Database
3. John Woinarski and Hal Cogger, Australian endangered species: Christmas Island Forest Skink, The Conversation, 19 September 2013. Retrieved 26 December 2015.
4. Boulenger, GA (1888). On the Reptiles of Christmas Island. Proceedings of the Zoological Society of London. 56 (1): 534—536. doi:10.1111/j.1469-7998.1888.tb06729.x.
5. Oliver, Paul M.; Blom, Mozes P. K.; Cogger, Harold G.; Fisher, Robert N.; Richmond, Jonathan Q.; Woinarski, John C. Z. (30 червня 2018). Insular biogeographic origins and high phylogenetic distinctiveness for a recently depleted lizard fauna from Christmas Island, Australia. Biology Letters. 14 (6): 20170696. doi:10.1098/rsbl.2017.0696. PMC 6030605. PMID 29899126.
6. Smith MJ, Cogger H, Tiernan B, Maple D, Boland C, Napier F, Detto T, & Smith P. An Oceanic island reptile community under threat: The decline of reptiles on Christmas Island, Indian Ocean // Herpetological Conservation and Biology. — 2012. — Вип. 7(2). — С. 206–218.
7. Algar, Dave; Hamilton, Neil; Pink, Caitlyn (25 грудня 2014). Progress in eradicating cats (Felis catus) on Christmas Island to conserve biodiversity (PDF). Raffles Bulletin of Zoology. 30: 45—53. Процитовано 23 червня 2020.
8. "A Science Story: Saving Christmas" Lateral magazine, 21 December 2015. Retrieved 26 December 2015.
9. Emoia nativitatis — Christmas Island Forest Skink, Christmas Island Whiptail-skink Australian Government - Department of the Environment. Retrieved 6 December 2015.
10. Woinarski, John; Driscoll, Don; Cogger, Hal (8 серпня 2014). Vale 'Gump', the last known Christmas Island Forest Skink. The Conversation. Процитовано 23 червня 2020.