9А85

9А85
Пуско-заряджальна установка 9А85, пуско-заряджальна установка 9А84 і пускова установка 9А83 (зліва направо).
Тип	Пуско-заряджальна установка
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1983 — т. ч.
Оператори	Росія  Білорусь  Україна
Історія виробництва
Розроблено	1969—1983 роки
Виробник	СРСР  Росія
Виготовлена кількість	понад 600
Характеристики
Вага	47 т
Довжина	не більше 12 250
Ширина	не більше 3380
Висота	не більше 3270
Обслуга	3 особи
Головне озброєння	4 x ЗКР 9М83
Двигун	В-84 Виробник: ЧТЗ Марка: В-84 Тип: Дизель Максимальна потужність: 780 к.с. (573,5 кВт ) Конфігурація: V12 Циліндрів: 12 Витрата палива при змішаному циклі: 250 - 450 л/100 км Охолодження: рідинне Тактність (число тактів): 4 Рекомендоване паливо: ДЛ-0,2-40, ДЗ-0,2 минус 35, ДА-0,2, ТС-1, Т-1, Т-2 840 к.с.
Підвіска	індивідуальна торсіонна
Операційна дальність	250 км
Висота польоту	0,025 — 30 км
Максимальна глибина	6 — 75 км
Швидкість	53 км/год
Прохідність	1,2 м (брід)

9А85 — радянська та російська самохідна пуско-заряджальна установка зі складу ЗРС С-300В.

Опис конструкції

Пуско-заряджальна установка 9А85 призначена для зберігання, перевезення та заряджання пускової установки 9А83 чотирма зенітними керованими ракетами 9М83. Крім того, є можливість проводити пуск ракет при поєднанні з пусковою установкою 9А83. Для заряджання пускової установки, на 9А85 є спеціальне кранове обладнання вантажністю 6350 кг. Заряджання може проводитися також із ґрунту або з транспортних засобів, також є можливість здійснювати самозаряджання. Повний цикл заряджання 9А83 становить від 50 до 60 хвилин. На відміну від інших елементів ЗРС С-300В, на пуско-заряджальній установці 9А85 для забезпечення електроживлення використовуються дизельні агрегати замість газотурбінних.[2]

Ходова частина

Усі засоби пуско-заряджальної установки 9А84 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 835» (рос. Объект 835).[3] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[4]

Модифікації

• 9А85 — пускова установка ЗРС С-300В
• 9А85М — пускова установка ЗРС С-300ВМ із ЗКР 9М83М

Примітки

1. ГОСТ 8.417-2002
2. С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2011. [Архівовано 2011-08-31 у Wayback Machine.]
3. Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 275
4. Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50

Література

• Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
• Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
• Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.

Посилання

• ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835 (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
• С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система (рос.). ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.