69-й Венеційський кінофестиваль

69-й Венеційський кінофестиваль M:
КраїнаІталія Італія
ВрученняВенеція
Останнє нагородженняз 29 серпня по 8 вересня 2012 року
Поточний лауреатСША Майкл Манн
labiennale.org/en/cinema/


CMNS: 69-й Венеційський кінофестиваль у Вікісховищі

69-й Венеційський міжнародний кінофестиваль пройшов з 29 серпня по 8 вересня 2012 року. Журі основного конкурсу очолив американський кінорежисер Майкл Манн[1]. Кіноогляд відкрився політичним трилером Миру Наїра «Фундаменталіст мимоволі[en]», фільмом закриття стала драма Жана-П'єра Амері[en] «Людина, яка сміється»[2][3].

В офіційну конкурсну програму увійшли нові роботи багатьох визнаних майстрів сучасного кінематографа, включаючи Брайана Де Пальму, Кітано Такесі та Терренса Маліка.

Почесний «Золотий лев» за життєві досягнення у галузі кінематографу було вручено італійському кінорежисеру Франческо Розі[4]. Вперше після багаторічної перерви крісло директора фестивалю зайняв колишній керівник Національного музею кіно у Римі Альберто Барбера[4].

«Золотого лева» за найкращий фільм удостоївся трилер Кім Кі Дука «П'єта»[5]. Найкращим режисером став Пол Томас Андерсон, який поставив картину «Майстер», кубки Вольпі за найкращі чоловічу та жіночу ролі забрали Хоакін Фенікс та Філіп Сеймур Хоффман («Майстер») та Хадас Ярон («Заповнити порожнечу[en]»)[6].

Хід фестивалю

Офіційна програма огляду було оголошено 26 липня 2012 року[7]. Тоді ж керівництво бієнале повідомило, що фестиваль змінює власну заставку: тепер замість короткометражного фільму братів Люм'єр буде показаний зовсім інший ролик, створить який італійський аніматор Сімоне Массі[8]. Як музичні композиції були використані мотиви картин Федеріко Фелліні, Теодороса Ангелопулоса, Віма Вендерса, Ерманно Олмі, Олександра Довженка та Андрія Тарковського[8].

У перші дні після опублікування конкурсної програми відбувалася плутанина зі стрічкою Пола Томаса Андерсона «Майстер». Попри пророкування кіноаналітиків, фільм «Майстер» не був присутній у списку конкурсантів на премію «Оскар» 2013 року. 30 липня, одразу ж після зміни дати прем'єри проекту, керівництво фестивалю офіційно оголосило, що картина Андерсона буде боротися за «Золотого лева» разом з іншими конкурсантами[9].

Міра Наїр на червоній доріжці

Одну з програм фестивалю, Venezia Classici, відвідав «оскароносний» режисер Майкл Чіміно, який прибув до Венеції на прем'єру відреставрованої копії власного фільму «Ворота раю»[8]. Крім цього, 30 серпні Чіміно був удостоєний спеціального призу Persol за внесок у світовий кінематограф. Повідомляючи цю новину, директор фестивалю Альберто Барбера заявив[10]:

Уже давно треба було визнати велич цього режисера, одного з найсильніших та оригінальних голосів американського кінематографа за останні 40 років. Величезний талант Чіміно дозволив йому показати у своїх фільмах критичний та пристрасний, ясний та переконливий портрет Америки.

Крім стрічки Чіміно, у цьому році керівництво показало глядачам «свіжі» версії класичних «Справи Маттеї» Франческо Розі, «Кармен повертається додому[en]» Кейсуке Кіносіта, «Стромболі» Роберто Росселліні, «Свинарник» П'єра Паоло Пазоліні, «Бульвару Сансет» Біллі Вайлдера, «Фанні та Олександр» Інгмара Бергмана, «Джентльмени надають перевагу блондинкам» Говарда Гоукса, «Десятій жертви» Еліо Петрі та багатьох інших[8].

За два дні до відкриття огляду одне з провідних світових новинних агентств Reuters повідомило, що ключовими темами фільмів, представлених у конкурсній програмі, стануть секс і саєнтологія. Це ж видання припустило, що найбільш обговорюваною картиною бієнале буде «Майстер» Пола Томаса Андерсона, яка вже удостоїлася усіляких захоплених відгуків на деяких закритих американських показах[11]. Альберто Барбера, навпаки, заявив, що найповторюванішою темою в огляді цього року буде економічна криза[12].

Стрічка Терренса Маліка «До дива», як і попередній його проект «Дерево життя», розділила журналістів на два табори: одні вийшли з кінозалу у повному захваті, інші з початком фінальних титрів заходилися кричати «бу!» і обурюватися[13]. Деякі навіть жартома назвали «До дива» ремейком «Дерева життя»[14]. Другий фільм із запланованої трилогії Ульріха Зайдля «Рай: Віра[en]» також був неоднозначно сприйнятий журналістами, зокрема, через деякі відверто релігійні сцени. Після його показу італійські католики подали до суду на режисера та виконавиця головної ролі Марію Хофшеттер[15].

Згідно з журналом VeNews, який у цьому році замість традиційного Screen опублікував висновки професійних критиків про минулий фестиваль, найкращим фільмом огляду стала драма Олів'є Ассаяса «Щось у повітрі», за ним йде «Майстер» Пола Томаса Андерсона, а трійку лідерів замикає «Спляча красуня» Марко Беллоккьо.[16].

Аналітика

Я б хотів скоротити число фільмів конкурсної програми. Мені не подобається сучасна тенденція з кожним роком збільшувати число конкурсантів, як це роблять, припустимо, на фестивалях у Берліні та Каннах. У таких умовах неможливо приділити гідну увагу всім фільмам програми. Так що необхідні якісь рамки. 60 прем'єр на одному фестивалі, думаю, цього цілком достатньо.

Альберто Барбера [17]

Одразу ж після церемонії закриття мостри на журі обрушився шквал критики, пов'язаний з присудженням головного призу триллеру Кім Кі Дука «П'єта»[18][19]. На думку багатьох журналістів, 18-й фільм корейця був непоганий, але явно не був гідний «Золотого лева»[19]. Постійний оглядач кінознавча журналу «Сеанс» Борис Нелєпо назвав «П'єта» «найгіршим фільмом конкурсу», а рішення журі — «абсурднішим та безглуздішим за будь-яку зі сцен із самого фільму»[18]. Його не підтримав колега Вадим Рутковський, який назвав цим званням «Майстра» П. Т. Андерсона[18].

Зара Абдуллаєва, співробітниця журналу «Мистецтво кіно», повідомляє, що у програмі цього огляду вистачало фільмів з релігійними або квазірелігійними сюжетами[20]. Соціальне парадокументальне кіно втратило свою актуальність[20]. Дарина Борисова з «Незавісімої газети», у цілому, позитивно поставилася до бієнале 2012 року і порахувала, що «на перший план виведено в оцінках досягнення в області кіномови, стилю, а актуальність та злободенність особливого враження на суддів не справили»[19]. Редакція «РІА Новин», що опублікувала статтю про підсумки фестивалю: «Новий програмний директор фестивалю Альберто Барбера сконструював програму максимально концептуальним чином, так що між собою римувалися не лише фільми конкурсної програми, але і ретроспективні картини»[21].

Антон Долін («Газета.Ru») підмічає, що Альберто Барбера не включив в основну конкурсну програму давно очікуваний «Хмарний атлас», «Анну Кареніну», «Великого Гетсбі» та «Життя Пі»[22]. Критик журналу Forbes Катерина Барабаш погоджується з великим внеском Барбери до фестивалю цього року, додаючи, що він «моментально надав фестивалю зовнішньої інтриги, якої він був в останні роки практично позбавлений»[23].

Американські критики були більш поблажливими до фільмів. Нік Джеймс, що дописую до британського кіножурнала Sight & Sound, був упевнений, що «Золотого лева» отримає «Майстер» Андерсона, але не був би проти, якби переміг фільм «Щось у повітрі» Олів'є Ассаяса[24].

Журі

Основний конкурс

Голова журі Майкл Манн

Програма «Горизонти»

Конкурсна програма

Лауреат «Золотого лева»виділений окремим кольором.
Лауреат спеціального призу журі виділений окремим кольором.

Основний конкурс

Назва Оригінальна назва Режисер Країна
Беспредел 2 Outrage Beyond Кітано Такесі Японія Японія
Заповнити порожнечу Lemale et ha'chalal Рама Берштайн Ізраїль Ізраїль
Зрада Измена Кирило Серебренніков Росія Росія
До захоплення To the Wonder Терренс Малік США США
Будь-якою ціною At Any Price Рамін Бахрані США США
Велика Британія Велика Британія
Майстер The Master Пол Томас Андерсон США США
Він був сином E stato il figlio Даніель Сіпрі Італія Італія
Особливий день Un giorno speciale Франческа Коменчіні Італія Італія
Відв'язні канікули Spring Breakers Хармоні Корін США США
П'єта Pieta Кім Кі Дук Південна Корея Південна Корея
П'ятий сезон La Cinequieme Saison Пітер Бросенс
Джессіка Вудворт
Бельгія Бельгія
Нідерланди Нідерланди
Франція Франція
Рай: Віра Paradies: Glaube Ульріх Зайдль Австрія Австрія
Франція Франція
Німеччина Німеччина
Спляча красуня Bella Addormentata Марко Беллоккьо Італія Італія
Франція Франція
Пристрасть Passion Браян Де Пальма Франція Франція
Німеччина Німеччина
Суперзірка Superstar Ксав'єр Джаннолі Франція Франція
Бельгія Бельгія
Веллінгтон Linhas de Wellington Валерія Сарм'єнто Португалія Португалія
Франція Франція
Черево Sinapupunan Брільянте Мендоса Філіппіни Філіппіни
Щось у повітрі Apres mai Олів'є Ассаяс Франція Франція

Програма «Горизонти»

Назва Оригінальна назва Режисер Країна
Арафа Araf Єшім Устаоглу Туреччина Туреччина
Безкоштовне танго Tango Libre Фредерік Фонтейн Бельгія Бельгія
Франція Франція
Люксембург Люксембург
Діамантові сутри (короткометражний) Jingang Jing Цай Мінлян Тайвань Тайвань
Бутон Yema Джаміла Сахрауї Алжир Алжир
Франція Франція
Вантажне судно (короткометражний) Cargo Карло Сірон Італія Італія
День подарунків Boxing Day Бернард Роуз Велика Британія Велика Британія
США США
Живий натюрморт (короткометражний) Living Still Life Бертран Мандіко Франція Франція
Бельгія Бельгія
Німеччина Німеччина
Зима тривоги El Sheita Elli Fat Ібрахім Ель Батут Єгипет Єгипет
Із кадру (короткометражний) Titloi Telous Йоргос Зоїс Греція Греція
Красиві метелики Bellas Mariposas Сальваторе мірою Італія Італія
Лети з журавлем Gaosu tamen, wo cheng baihe qu le Лі Жуйцзюнь КНР КНР
Луїзи немає вдома (короткометражний) Luisa no esta en casa Селія Ріко Клавелліно Іспанія Іспанія
Леви Leones Жасмин Лопес Аргентина Аргентина
Франція Франція
Нідерланди Нідерланди
Марла (короткометражний) Marla Прізвисько Кінг Австралія Австралія
Номер (короткометражний) La sala Алессіо Джанноне Італія Італія
Той, що відключає воду Menatek Ha-Maim Ідан Хубель Ізраїль Ізраїль
Відплив Low Tide Роберто Мінервін США США
Італія Італія
Бельгія Бельгія
Батьківський дім Khaneh Pedari Кьянуш Аярі Іран Іран
Перерва L'intervallo Леонардо ді Костанцо Італія Італія
Швейцарія Швейцарія
Німеччина Німеччина
Запрошення (короткометражний) Cho-De мін-Янг Йу Південна Корея Південна Корея
Стійкий (короткометражний) Resistente Ренате Коста Пердомо
Салла Соррі
Данія Данія
Парагвай Парагвай
Фінляндія Фінляндія
Три сестри (документальний) San Zi Mei Ван Бін КНР КНР
Тисячолітній захват Sennen no Yuraku Коджі Вакамацу Японія Японія
Тюнер (короткометражний) O Afinador Фернандо Камарго
Матеус Парізі
Бразилія Бразилія
Викрадення літака Kapringen Тобіас Ліндхольм Данія Данія
Флейта (короткометражний) Bansulli Мін Бхам Непал Непал
Чисті руки (короткометражний) Las manos limpas Карлос Армелла Мексика Мексика
Диво-хлопчик (короткометражний) Miracle Boy Джейк Махеффі США США
Еквілібристи Gli Equilibristi Івано де Маттео Італія Італія
Франція Франція
Я теж хочу Я тоже хочу Олексій Балабанов Росія Росія
Я той самий (короткометражний) I'm the One Паола Морабіто Австралія Австралія
Frank-Etienne Vers La Beatitude (короткометражний) Frank-Etienne Vers La Beatitude Констанс Мейєр Франція Франція
Wadjda Wadjda Хаіфа аль-Мансур Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Німеччина Німеччина

Позаконкурсні покази

Назва Оригінальна назва Режисер Країна
Антон тут поруч (документальний) Антон тут рядом Любов Аркус Росія Росія
Лікарі з Африки (документальний) Medici con l'Africa Карло Маццакураті Італія Італія
Любов-це все, що тобі потрібно Den Skaldede Frisor Сюзанна Бір Данія Данія
Швеція Швеція
У пошуках Гортензії Cherchez Hortense Паскаль Бонітцер Франція Франція
Гебо та тінь O Gebo e a Sombra Мануел де Олівейра Португалія Португалія
Франція Франція
Брудні ігри The Company You Keep Роберт Редфорд США США
Доказ: Лівія (документальний) Witness: Libya Абдалла Омейш США США
Забуті Du hast es versprochen Алекс Шмідт Німеччина Німеччина
Завтра було краще (документальний) Ya man aach хінді Бухемаа Туніс Туніс
Спокута Shokuzai Кійосі Куросава Японія Японія
Як я бачу своє майбутнє Come voglio che sia il mio futuro Мауріціо Заккаре Італія Італія
Канат The Tightrope Саймон Брук Франція Франція
Італія Італія
Торкаючись стіни (документальний) Sfiorando il muro Сільвія Джіралуччі
Лука Річчарді
Італія Італія
Кларісс (документальний) Clarisse Ліліана Кавані Італія Італія
Колискова для мого батька Lullaby to my Father Амос Гітай Ізраїль Ізраїль
Франція Франція
Швейцарія Швейцарія
Крижаний The Iceman Аріель Вромен США США
Музичне життя Енцо Авітабіле (документальний) Enzo Avitabile Music Life Джонатан Деммі Італія Італія
США США
Непроникний (документальний) El impenetrable Даніель Інкалкатерра
Фауста Каттріні
Аргентина Аргентина
Франція Франція
Роз'єднання Disconnect Генрі Алекс Рубін США США
Тай-Чі Зіро Tai Chi 0 Стівен Фунг КНР КНР
Фундаменталіст мимоволі The Reluctant Fundamentalist Мира Наїр Індія Індія
Пакистан Пакистан
США США
Цунамі 3D Bait 3D Кімбл Рендалл Австралія Австралія
Сінгапур Сінгапур
Людина, яка сміється L 'homme qui rit Жан-П'єр Амері Франція Франція
Чехія Чехія
Людський вантаж (документальний) La have dolce Даніель Вікарі Італія Італія
Албанія Албанія
Bad 25 (документальний) Bad 25 Спайк Лі США США

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. Назначен председатель жюри Венецианского кинофестиваля (російською) . Lenta.ru. 1 червня 2012. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 2012-12-6.
  2. Денис Данилов (22 липня 2012). Венецианский кинофестиваль откроет «Фундаменталист поневоле» Миры Наир (російською) . The Hollywood Reporter Russia. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 2012-12-6.
  3. Венеция-2012: Детство и отрочество Джокера (російською) . Кинопоиск. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 2012-12-6.
  4. а б Рита Русакова (26 липня 2012). Венецианский кинофестиваль покажет «Измену» (російською) . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 2012-7-26.
  5. Главный приз Венецианского фестиваля получил фильм Ким Ки Дука «Пьета» (російською) . Газета.Ru. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 2012-9-8.
  6. Пол Томас Андерсон стал лучшим режиссером на кинофестивале в Венеции (російською) . РИА Новости. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 2012-6-12.
  7. Анастасия Лисицина (26 липня 2012). Венеция не заметила Тарантино (російською) . Газета. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 2012-12-3.
  8. а б в г Валерий Кичин (26 липня 2012). Мотивы Довженко станут позывными Мостры (російською) . Российская газета. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 2012-7-26.
  9. Майк Флеминг (30 липня 2012). Paul Thomas Anderson’s ‘The Master’ Joins Venice Competition (англійською) . Deadline. Архів оригіналу за 2 серпня 2012. Процитовано 2012-7-30.
  10. Режиссер "Охотника на оленей" получит спецприз Венецианского фестиваля (російською) . РИА. 10 серпня 2012. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 2012-8-10.
  11. Майк Коллетт-Вайт (27 серпня 2012). Venice film festival promises sex and Scientology (англійською) . Reuters. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 2012-8-28.
  12. На Венецианском кинофестивале доминирует тема экономического кризиса (російською) . ZN.ua. 3 вересня 2012. Процитовано 2012-12-6.[недоступне посилання з лютого 2019]
  13. Terrence Malick's To The Wonder confounds Venice press (англійською) . BBC. 3 вересня 2012. Архів оригіналу за 24 листопада 2012. Процитовано 2012-9-3.
  14. Венеция-2012: Дорога «К чуду» оказалась неровной (російською) . Кинопоиск. 2 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012.
  15. Католики в Италии подали в суд на режиссера фильма «Рай. Вера» (російською) . Взгляд. 4 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
  16. Венеция-2012: Слово критикам (російською) . Кинопоиск. 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
  17. Вадим Глускер (29 серпня 2012). Венецианский кинофестиваль обновил имидж (російською) . НТВ. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 2012-12-6.
  18. а б в Дмитрий Волчек (12 вересня 2012). Сентябрьское кинообозрение (російською) . Радио Свобода. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 2012-12-6.
  19. а б в Дарья Борисова (10 вересня 2012). На Лидо главное – кино (російською) . Независимая газета. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 2012-12-6.
  20. а б Зара Абдуллаева (12 вересня 2012). Венеция-69: Итоги. Перекресток (російською) . Искусство кино. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 2012-12-6.
  21. Венецианский фестиваль завершился "Жалостью" и путаницей (російською) . РИА Новости. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 2012-12-6.
  22. Антон Долин (29 серпня 2012). Бабье царство (російською) . Газета.Ru. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 2012-12-6.
  23. Екатерина Барабаш (29 серпня 2012). Венецианский фестиваль больше не хочет быть «старейшим» (російською) . Forbes. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 2012-12-6.
  24. Ник Джеймс (7 вересня 2012). Remastering Venice (англійською) . BFI. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 2012-12-6.
  25. Venice Fest jury announced (англійською) . Variety. 13 липня 2012. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
  26. International Juries of the 69th Venice Film Festival (англійською) . La Biennale. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.

Посилання