3360 Сірінга

3360 Сірінга
Названо на честь	Сірінга
Попередник	3359 Пуркарі[1]
Наступник	3361 Orpheus^d[1]
Першовідкривач або винахідник	Елеанор Френсіс Гелін[1][2] і R. Scott Dunbar^d[1][2]
Дата відкриття (винаходу)	4 листопада 1981[3]
Місце астрономічного відкриття	Паломарська обсерваторія[3]
Група астероїдів	Група Аполлона[3] і пояс астероїдів
Батьківське небесне тіло	Сонце
Апоцентр	644 018 833 363,5 м[4] і 4,308441287844 ± 2,3071E−9 астрономічна одиниця[3]
Перицентр	93 691 485 883,045 м[4] і 0,627730944398 ± 1,5871E−9 астрономічна одиниця[3]
Аргумент перицентра	1,107 радіан[4] і 63,562220793116 ± 4,6547E−7 °[3]
Ексцентриситет орбіти	0,743, 0,7459796[4] і 0,7456608421 ± 6,6678E−10[3]
Нахил орбіти	21,426 ± 0,001 °, 0,369 радіан[4] і 21,143499074607 ± 2,0936E−7 °[3]
Період обертання	3,87 рік[4] і 1416,2466328305 ± 1,1376E−6 доба[3]
Велика піввісь орбіти	368 834 447 798,07 м[4] і 2,468086116121 ± 1,3216E−9 астрономічна одиниця[3]
Довгота висхідного вузла	4,233 радіан[4] і 242,46189030415 ± 3,5654E−7 °[3]
Середня аномалія	4,551 радіан[4] і 49,581855542255 ± 6,4455E−7 °[3]
Абсолютна зоряна величина	15,9[4] і 16,04[3]
Альбедо	0,17[3]
Діаметр	1,8 км[3]
Епоха	17 жовтня 2024 року^d[3]
Time of periapsis	2 460 405,4440668 ± 2,3888E−6 Юліанський день[3]
Тимчасове позначення	1981 VA[3]
3360 Сірінга у Вікісховищі

3360 Сірінга (дав.-гр. σῦριγξ) — навколоземний астероїд з групи Аполлона, який імовірно входить до складу сімейства Алінди й характеризується дуже витягнутою орбітою з великим ексцентриситетом, через що в процесі руху навколо Сонця перетинає орбіти відразу трьох планет: Венери, Землі і Марса. Відкритий 4 листопада 1981 року американськими астрономами Елеанор Хелін і Скоттом Данбер в Паломарській обсерваторії. Назва походить від назви давньогрецького музичного інструменту — сірінги.

Цей астероїд не становить небезпеки для Землі на нинішній своїй орбіті, оскільки навіть під час найтісніших наближень до Землі відстань до нього вимірюється кількома десятками мільйонів кілометрів. Так, очікується, що у XXI столітті він тричі наблизиться до нашої планети на відстань меншу 40 млн км: 2039 року (33 млн км), 2070-го (40 млн км) і 2085-го (24 млн км). Найближчий проліт відбувся 20 вересня 2012 року, коли астероїд був за 62,721 млн км (0,4192 а. о.)[5], досягнувши яскравості 17,0^m видимої зоряної величини[6].

Якийсь час це був астероїд із найменшим номером (3360), що не мав власної назви^[джерело?]. Потім (із листопада 2006 року) таким став астероїд (3708) 1974 FV₁.

Див. також

• Список астероїдів (3301—3400)

Примітки

1. Minor Planet Center Database
   d:Track:Q106600690
2. БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
   d:Track:Q4026990
3. БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
   d:Track:Q4026990
4. https://www.minorplanetcenter.net/db_search/show_object?object_id=3360
5. JPL Close-Approach Data: 3360 Syrinx (1981 VA). 2009-01-22 last obs. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
6. NEODys (3360) Syrinx Ephemerides for 20 September 2012. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 25 березня 2012.

Посилання

• База даних малих космічних тіл JPL: 3360 Сірінга (англ.) .
• База даних MPC про малі тіла Сонячної системи (3360)(англ.)
• NeoDys [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
• JPL Horizons; telnet version is more comprehensive [Архівовано 6 вересня 2008 у Wayback Machine.]