307-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби (Україна)

307-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
Нарукавний знак батальйону
На службі22 липня 1985 — 2013[1]
КраїниСРСР СРСР → Україна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Війська РЕБ
Чисельністьбатальйон
У складі 8 армійський корпус
Пункт базуванням. Бердичів
Гасло«Мета боротьби — перемога»
Командування
Поточний
командувач		підполковник
Павло Соколов[2]

307-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби (307 об РЕБ, в/ч А0804) — військова частина (батальйон) в складі 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Дислокувалася в місті Бердичів. Розформована в кінці 2013 року[1].

Завдання

Завданням 307 окремого батальйону РЕБ є дезорганізація управління силами (військами), зниження ефективності ведення розвідки, використання зброї і бойової техніки противника, а також забезпечення стійкості роботи систем і засобів управління власними військами і зброєю. Виявлення радіоелектронних засобів противника по їх випромінюванню, визначення їх координат, визначення і аналіз характеристик випромінюваних ними сигналів. Ці відомості використовують на користь військової розвідки і при організації радіоелектронної протидії[3].

Історія

Частина була сформована 22 липня 1985 року в місті Чернігів, як кадровий батальйон радіоелектронної боротьби 1-ї гвардійської загальновійськової армії Київського військового округу. В 1993 році військову частину переформували в окремий батальйон радіоелектронної боротьби. У вересні 2004 року військову частину передислокували до Бердичева, де через рік переформували в окремий батальйон радіоелектронної боротьби[4][5]. У грудні 2013 року, батальйон розформований, а на його базі створений 20-й полк радіоелектронної боротьби. [1]

Символіка батальйону

У Чернігові батальйон мав неофіційну нарукавну емблему із зображенням кажана на тлі білого диска та девізом: «Мета боротьби — перемога». Коли постало питання про створення офіційної символіки частини, фахівці Відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України рекомендували використати елементи попередньої нарукавної емблеми. Малюнок нарукавної емблеми 307-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби був затверджений начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем ЗС України у березні 2010 року.

Нарукавна емблема являє собою фігурний щит чорного кольору з кантом червоного кольору. Форма щита відповідає єдиному зразку, визначеному для військових частин 8-го армійського корпусу. Чорний колір щита традиційно пов'язують зі спеціальними військами. На щиті зображено стилізованого чорного кажана з кантом срібного (білого) кольору на тлі диска срібного (білого) кольору. Кажан є одним з характерних символів розвідки, срібний (білий) диск уособлює місяць уповні. Поєднання зображень кажана та місяця є традиційною символікою батальйону. На зображення кажана накладено емблему військовослужбовців частин та підрозділів радіоелектронної боротьби золотого (жовтого) кольору. Нижче міститься девіз батальйону: «Мета боротьби — перемога». У верхній частині щита на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного прапора України зображено герб міста Бердичева, де дислокується батальйон. Нижню частину щита прикрашає напіввінок з калинової та дубової гілок золотого (жовтого) кольору. Дуб є символом міцності й сили, калина — давній символ України та її війська. На червоній стрічці, що перевиває напіввінок, розміщено номер батальйону.

Командири

  • підполковник Ігор Миронов

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Ukrainian Military Pages: 8 армійський корпус. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 вересня 2015.
  2. ↑ На Житомирщині відбувся польовий вихід окремого батальйону радіоелектронної боротьби. ФОТО. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  3. ↑ Радіоелектронна боротьба. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  4. ↑ 307-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби відзначив своє 26-річчя.(Фото. Відео). Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  5. ↑ Секрети професійності старшини Панасюка. Архів оригіналу за 20 жовтень 2014. Процитовано 13 жовтень 2014.

Посилання