Ґроут Ребер

Ґроут Ребер
англ. Grote Reber
Народився	22 грудня 1911(1911-12-22)[1][2]  Вітон, Іллінойс, США
Помер	20 грудня 2002(2002-12-20)[1] (90 років)  Ouse^d, Central Highlands Council^d, Тасманія, Австралія
Поховання	Bothwell^d
Країна	США  Австралія
Діяльність	фізик, астроном, інженер, радіолюбитель
Галузь	астрономія
Alma mater	Іллінойський технологічний інститут і Wheaton Warrenville South High School^d
Знання мов	англійська
Заклад	Університет Тасманії
Членство	Американське астрономічне товариство[3]
Конфесія	атеїзм
Нагороди	медаль Елліота Крессона (1963) лекція Генрі Норріса Рассела (1962) медаль Джексон-Гвілт^d (1983) медаль Кетрін Брюс (1962) Національна зала слави винахідників США (2013) Лекція Карла Янського (1975)
Медіафайли у Вікісховищі

Ґроут Ребер (англ. Grote Reber; 22 грудня 1911(19111222) — 20 грудня 2002) — американський радіоінженер, один з основоположників радіоастрономії.

Біографія

Ґроут Ребер народився у Вітоні, передмісті Чикаго. У 1933 він отримав у Арморовському технологічному інституті (нині Іллінойський технологічний інститут) фах радіоінженера.

Ґроут був радіоаматором (ex-W9GFZ) і працював на різних радіо-виробників у Чикаго з 1933 року по 1947-й. Інтерес до радіоастрономії виник у нього після знайомства в 1933 з роботами Карла Янського[4] про радіовипромінювання неба. Він звернувся до «лабораторії Белла», де працював у той час Янський, але отримав відмову, тому що то були часи Великої Депресії, і вільних робочих місць не було.

Перший у світі радіотелескоп

Тоді Ребер вирішив побудувати власний радіотелескоп на задньому дворі свого будинку у Вітоні. Перший у світі радіотелескоп являв собою параболічне дзеркало з металу діаметром 9,5 метрів, що збирав сигнал на радіоприймач, який містився за 8 метрів над дзеркалом. Конструкція була встановлена на похилій стійці і не могла обертатися, проте її можна було спрямувати в будь-яку точку неба. За допомогою свого пристрою Ґроут Ребер склав першу карту неба Північної півкулі в радіодіапазоні[5].

Радіокарти небосхилу, отримана Ґроутом Ребером у 1944[6]

1948 року Ґроут Ребер почав працювати в Національному бюро стандартів. Ребер продовжив дослідження космічного радіовипромінювання, розпочаті Карлом Янським в 1932; до початку 1940-х років віе був єдиним, хто вів радіоастрономічні спостереження. Підтвердив результати Янського про радіовипромінювання Чумацького Шляху, використовуючи коротші хвилі (1,8 м). 1942 року опублікував першу радіокарту неба; в 1944 першим повідомив про відкриття радіовипромінювання Сонця, яке в 1942 спостерігали також Дж. С. Хей і Дж. Саутворт; в 1946—1948 вивчив і описав спалахи сонячного радіовипромінювання, знайшов, що їхня тривалість пропорційна довжині хвилі. У наступні роки брав участь в експедиціях радіоастрономічних на Гавайські острови і Тасманію.

З кінця 1950-х і до самої смерті 20 грудня 2002 Ребер жив на австралійському острові Тасманія, де продовжував астрономічні радіоспостереження.

Медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1962).

Пам'ять

На його честь названо:

• Астероїд 6886 Ґроут
• Медаль Ґроута Ребера[7]
• Відкритий 20 січня 2008 музей радіообсерваторії Маунт Плезант[8]

Виноски

1. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
   d:Track:Q18696256d:Track:Q2664168
2. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
   d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
3. NNDB — 2002.
   d:Track:Q1373513
4. Dr. Jansky's Study of Static and a New Theory — Industry's Debt to X-… — Free Preview — The New York Times. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 19 листопада 2011. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 46 (довідка)
5. Алексей Левин. Слушая Вселенную. Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 19 листопада 2011.
6. Reber G. Cosmic Static // Astrophys. J.. — November, 1944. — Т. 100. — С. 279—287.
7. Queen Victoria Museum and Art Gallery. Архів оригіналу за 16 квітня 2010. Процитовано 19 листопада 2011. [Архівовано 2010-04-16 у Wayback Machine.]
8. Museum marks life of first radio astronomer [Архівовано 2 червня 2008 у Wayback Machine.], Australian Broadcasting Corporation, 18 січня 2008

Посилання

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Ребер Гроут. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
• Некролог Американського Астрономічного товариства [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Grote Reber, ex-W9GFZ [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• Музей Ґроута Ребера [Архівовано 7 жовтня 2011 у Wayback Machine.]