Яценко Володимир Федосійович

Яценко Володимир Федосійович
Народження21 квітня 1915(1915-04-21)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Чорнобаївський район, Україна або Черкаська область, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть23 жовтня 2010(2010-10-23)[1][2] (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Київ, Україна[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Країна Російська імперія
 УНР
 Українська Радянська Соціалістична Республіка
 СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняХарківський художній інститут (1942)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительСамокиш Микола Семенович[1][2], Бесєдін Сергій Фотійович[1], Кокель Олексій Опанасович[1] і Козик Михайло Якимович[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, митець Редагувати інформацію у Вікіданих
ПокровительМ. Самокиш
Відомі учніКобиленков Михайло Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникНаціональний художній музей України[3], Харківський художній музей, Харківський художній музей[2], Харківський художній інститут[2] і Державний музей українського образотворчого мистецтва[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКрижанівська Маргарита Миколаївна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Яце́нко Володи́мир Федосі́йович (21 квітня 1915, Савківка Черкаської області — 23 жовтня 2010, Київ) — український художник, майстер пейзажу, автор мистецтвознавчих праць. Член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Чоловік художниці Маргарити Крижанівської, батько художниці Марини Яценко.

З життєпису

Мистецьку освіту здобув у Харківському мистецькому технікумі (1937) і Харківському художньому інституті (1942, в Самарканді[4], клас М. Самокиша). У 1944 — 1952 роках обіймав посаду директора Харківського художнього музею[5], з 1970 по 1989 — директора Державного музею українського образотворчого мистецтва в Києві.

Працював в галузі жанрового і пейзажного малярства: «Над Дніпром» (1957), «На Чернечій горі» (1960), «Новобудови Києва» (1965), «На Запоріжжі» (1964 — 1965), «Вітер» (1969), «Літній день» (1970), «Вершники революції» (1977) та ін. Автор монографії «М. С. Самокиш» (1945) і альбому «Микола Самокиш» (1979).

Роботи Володимира Яценка представлені в художній колекції Острозького державного історико-культурного заповідника (Рівненська обл.)[6].

Відзнаки і нагороди

Заслужений діяч мистецтв України (1960).

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1964, 1975), Почесною грамотою Ради Міністрів України (1999)[7].

Примітки

  1. а б в г д е ж и к https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/iatsenko-vf-1915
  2. а б в г д е ж https://art-nostalgie.com.ua/Yatsenko.html
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1076044638 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Алавердова Г. Самаркандська епопея українських художників (1941—1944) / Галина Алавердова // Антиквар. — 2023. — № 6 (133). — С. 39 : іл
  5. Ніколаєва, Марина (21 квітня 2023). Володимир Яценко: майстер пейзажної лірики. Накипіло. Процитовано 28 вересня 2024.
  6. Козловська, Людмила; Данилюк, Марія (21 квітня 2020). Пейзажист-лірик Володимир Яценко. Державний історико-культурний заповідник міста Острога. Процитовано 29 вересня 2024.
  7. Яценко Володимир Федосійович. Київська організація Національної спілки художників України. Процитовано 29 вересня 2024.

Джерела

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia