Юлія́н Антоно́вич (пол.Julian Antonowicz; бл. 1750, Пінськ[2] — 1824, Горохів) — руський греко-католицький церковний діяч польського походження, священник-василіянин, педагог, поет, перекладач, проповідник і композитор. Один із перших на землях Речі Посполитої, хто започаткував викладання англійської мови в школах. Перейшов до РКЦ і став Луцьким каноніком.
Життєпис
Народився близько 1750 року в Пінську в польській шляхетській родині Михайла та Іванни Антоновичів[2] (ймовірно гербу Гелм[pl])[3]. Наприкінці 1760-х рр. вступив до Василіянського Чину (до Литовської провінції). У 1780 році виїхав на навчання до Папської Урбаніанської колегії Пропаганди Віри в Римі (присягу склав 15 серпня 1780 року). 9 березня 1782 року в Римі був висвячений на священника[2]. У 1783—1802 роках працював у василіянській школі у Володимирі, як вчитель, навчаючи математики, фізики, вимови і мов: французької, італійської та англійської. Десять років (1783—1793) був префектом володимирських шкіл. У 1787 році урочисто вітав короля Станіслава Августа, коли той переїжджав через Володимир до Канева і коли звідти повертався; з волі короля прийняв також британського посла Чарльза Вітворта[en][3].
Коли Тадеуш Чацький, будучи візитатором шкіл Волинської, Подільської та Київської губерній, висунув ідею про реорганізацію Василіянського Чину і перетворення його в конгрегацію, яка б займалася навчанням і утримуванням шкіл, Антонович, всупереч очікуванням настоятелів Чину, став по боці його проектів. Почав щораз то більше віддалятися від василіян, часто бував у маєтку Чацького в Порицьку, займався вихованням синів його сестри гр. Тарновської в Кременці, гостював у свого учня Алоїза Фелінського в с. Осова. Врешті, покинув Василіянський Чин, став Луцьким римо-католицьким каноніком. Останні роки проживав у палаці в Горохові, де помер у 1824 році[3].
Згідно зі свідоцтвами сучасників, о. Юліян Антонович був взірцевим префектом, здібним і пильним науковцем.
Мав старшого брата Сильвестра († бл. 1809) також василіянина, протоігумена і візитатора василіянських монастирів Литовської провінції, Кобринськогоархимандрита, противника переходу унійних священників на латинський обряд, до чого закликали урядові резолюції за часів митрополита Іраклія Лісовського[3].
Творчість
У 1788 році видав першу на землях Речі Посполитої граматику англійської мови під назвою: «Gramatyka dla Polaków chcących się uczyć angielskiego języka…»
Найважливіші твори, промови та проповіді
Praefatio die 29 Septembris reasumptionis scholae in Scholis Vladimiriensibus habita per… a. 1783, рукопис: Biblioteka Czartoryskich sygn. 1181
Mowa z okoliczności uroczystego obchodu stoletniej pamiątki zwycięstwa Jana Sobieskiego, króla polskiego, nad Turkami pod Wiedniem, miana przez… nauczyciela wymowy w szkołach włodzimierskich r. 1783 d. 12 października, місце видання невідоме (1783)
Marsz studentów Szkół Włodzimierskich, рукопис (копія): Ossolineum sygn. 1078/II
Starzec pobożny. На основі прозового твору, місце і рік видання — невідомі (імовірно, початок 90-их років XVIII століття)
Kazanie w dzień otworzenia pierwszego nabożeństwa w nowo wybudowanym kościele w mieście Horochowie, dobrach dziedzicznych J. W. Waleriana Stroynowskiego… przez… teologii i filozofii doktora. Dnia 8 grudnia 1807, місце і рік видання невідомі
Dziennik… nauczyciela domowego Jana Bogdana Tarnowskiego, z l. 1814—1823 zeszyt 1-4, рукопис: Ossolineum sygn. 12822/I.
Юліян Антонович, імовірно, також був автором граматики італійської мови.
Переклади
P. A. Metastasio. Łaskawość Tytusa, рукопис: Biblioteka Jagiellońska przyb. 120/52
P. A. Metastasio. Józef poznany, рукопис знаходився в Дзіковській бібліотеці (нині — у Ягеллонській бібліотеці), (інформація за: S. Vrtel-Wierczyński. Dodatkowy spis rękopisów Biblioteki Dzikowskiej, Kraków (без року видання), s. 12).
Листи і матеріали
Збірка листів до В. і Й. Тарновських з Італії з 1802—1803 років, рукопис: Biblioteka Jagiellońska przyb. 129/51
Wypisy do historii Henryka Walezjusza i Stefana Batorego, рукопис зберігався в Дзіковській бібліотеці P. 2. N. 24 (тепер правдоподібно — в Ягеллонській бібліотеці).[4]
↑Chmiel A. Rękopisy Biblioteki hr. hr. Tarnowskich w Dzikowie. — Kraków 1908. — S. 14.
Джерела
M. Baliński, T. Lipiński. Starożytna Polska. — t. 2. — Warszawa 1844. — s. 873. (пол.)
D. Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. — cz. 1: Oświecenie. — T. 6. — Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970. — s. 561—562. (пол.)
I. Chodynicki. Dykcjonarz uczonych Polaków. — t. 1. — Lwów 1833. (пол.)
H. Cieszkowski. Notatki z mojego życia. — Poznań 1873. — s. 81. (пол.)
J. Drzewiecki. Pamiętniki (powst. około roku 1850). — Kraków 1891. — s. 269. (пол.)
X. S. Galla. Podręczna encyklopedia kościelna. — t. 1/2. — (1904). (пол.)
K. Grottowa. Zbiory sztuki J. F. i W. Tarnowskich w Dzikowie (1803—1849). — Wrocław, 1957. (пол.)
F. Kowalski. Wspomnienia (powst. przed rokiem 1862). — Kijów, 1912. — S. 154. (пол.)
J. I. Kraszewski. Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy. — t. 1. — Wilno, 1840. — s. 26. (пол.)
J. Łukaszewicz. Historia szkół w Koronie i Wielkim Księstwie Litewskim od najdawniejszych czasów aż do r. 1794. — t. 2. — Poznań, 1849. — s. 471. (пол.)
Raporty generalnych wizytatorów z l. 1783—1786. — wyd. T. Wierzbowski. — Warszawa 1910—1914. — Komisja Edukacji Narodowej. — nr. 26 (s. 88), nr. 27 (s. 88), nr. 28 (s. 24, 26), nr. 29 (s. 69, 88). (пол.)
Rękopis Archiwum Uniwersytetu Jagiellońskiego. — sygn. nr. 244. — s. 105—107, nr. 450. — k. 114—116. (пол.)
