Щоденник Анни Франк (фільм, 1959)
«Щоденник Анни Франк» (англ. The Diary of Anne Frank) — американський драматичний фільм, знятий 1959 року режисером Джорджем Стівенсом за однойменною бродвейською п'єсою (1955) Френсіс Ґудріч і Альберта Гекетта, своєю чергою заснованій на книзі «Щоденник Анни Франк» — реальному щоденнику єврейської дівчинки Анни Франк, якій разом з родиною довелося переховуватися від нацистів в Амстердамі під час Другої світової війни. Фільм-учасник конкурсної програми Каннського кінофестивалю 1959 року. 2006 року фільм посів 18 місце в списку 100 найбільш надихаючих американських фільмів за 100 років за версією AFI. Сюжет1945 року Отто Франк сходить з вантажівки біля амстердамського будинку і підіймається на розорене горище, потім спілкується з Міп Гіз і Кралером, які допомагали йому та його родині переховуватися від нацистів. Серед мотлоху Отто знаходить щоденник своєї молодшої доньки Анни й читає те, що вона писала три роки тому. Дія переноситься у 1942 рік. На євреїв у Нідерландах накладені обмеження. Родина Франк і їхні родичі ван Даан переховуються на горищі над фабрикою. Кралер в Міп Гіз, які їм допомагають, попереджають, що вдень, коли на фабриці знаходяться робітники, потрібно дотримуватися тиші. На перших сторінках щоденника Анна описує дивні відчуття, спричинені неможливістю вийти на вулицю подихати свіжим повітрям… У ролях
Історія створенняЗйомки проходили з березня по листопад 1958 року. Більшу частину матеріалу було відзнято в павільйонах студії в США, але натурні зйомки проходили в Амстердамі, в тому числі й на місці реальних подій на набережній Прінсенграхт 263. Джордж Стівенс, режисер і продюсер фільму, настійливо пропонував головну роль Одрі Гепберн, але акторка з особистих причин відмовилася, тож її було замінено американською моделлю Міллі Перкінс[5]. Прем'єра фільму відбулася в нью-йоркському Палас-театрі 18 березня 1959 року. Хоча Отто Франк виступив консультантом знімальної групи, він жодного разу не зміг примусити себе подивитися фільм. Нагороди та номінації
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia